Арт Гілкі

Арт Гілкі
Народився25 вересня 1926(1926-09-25)
Колорадо, США
Помер1953
K2, Ташкурган-Таджицький автономний повіт, Спеціальний район Кашгарd, Сінцзян[d], КНР
·тромбоемболія легеневої артерії
Країна США
Діяльністьальпініст, геолог
Alma materУніверситет Айови
Науковий ступіньдоктор наук

Артур Карр «Арт» Гілки (англ. Arthur Karr Gilkey; 25 вересня 1926(1926вересня25), Колорадо, США — 10 серпня 1953, Чогорі, Пакистан) — американський науковець: доктор геологічних наук (посмертно), альпініст — учасник американської експедиції на К2 1953 року.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився другою дитиною в сім'ї Мілдред і Герберта Джеймса Гілкі. Виріс в Еймсі (штат Айова), там же у 1949 році здобув вищу освіту в галузі геології у коледжі Університету Айови, в якому його батько (професор) очолював кафедру теоретичної та прикладної механіки[1]. Продовжив навчання в аспірантурі Колумбійського університету. У 1950 році здобув ступінь магістра за дослідження, проведені на Льодовиковому полі Джуно (Аляска). У 1951 році коштом і за завданням Комісії з атомної енергії США провів геологічні дослідження в районі гірського масиву Зуні[en] (Нью-Мексико), які лягли в основу його докторської дисертації «Fracture Pattern of the Zuni Uplift» (з англ. «Структура складчастості височини Зуні»)[2][3].

У 1953 отримав запрошення в експедицію Чарльза Г'юстона на К2. До запрошення Арт провів три сезони у національному парку Гранд-Тітон, працюючи гірським гідом у Національній школі альпінізму Петцольдта[en] — Екзама[en] (Petzoldt-Exum School), і був знаний сходженням на Вежу Диявола, а також поруч блискучих сходжень у хребті Тітон[4][3]. У складі учасників експедиції Г'юстона Гілкі вважався одним з найпрацездатніших альпіністів, але несподівано для всіх після п'яти днів, проведених у Таборі VIII (7770 метрів) через штормову погоду, у нього розвинувся тромбоз глибоких вен, і 10 серпня керівник експедиції ухвалив решення про негайну евакуацію Арта вниз, попри відсутність зовнішніх чинників. Під час транспортування Артура довелося ненадовго залишити у крутому кулуарі, де раніше стався зрив усіх учасників команди. Його, загорнутого у спальний мішок, який був обмотаний розірваним наметом, застрахували на схилі за допомогою двох увігнаних у сніг льодорубів, проте альпіністи, які повернулися за ним, знайшли замість Гілкі тільки слід лавини, що недавно зійшла[5][6][7].

Останки Арта Гілкі виявили учасники експедиції Роджера Пейна[en] рівно 40 років потому (у 1993 році) біля підніжжя Південної стіни К2[8][9].

Пам'ять

[ред. | ред. код]

На честь Артура Гілкі названий досліджений ним льодовик на Алясці (Gilkey Glacier)[10], вершина у парку Гранд-Тітон (Gilkey Tower)[11][12], його ім'ям названо однойменний меморіальний фонд (Arthur K. Gilkey Memorial Fund), яким розпоряджається Американський альпклуб, із коштів якого надається матеріальна допомога науковцям, які провадять дослідження з гірничої тематики[13].

Пам'яті Гілкі учасниками експедиції 1953 року на стику льодовиків Балторо та Годвін-Остен — місці Базового табору більшості всіх наступних експедицій на К2 — був зведений пам'ятний тур, який згодом названо його ім'ям і який став пам'ятником усім загиблим на К2[9].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ MS 221 Herbert J. Gilkey World War I Memorabilia Collection, 1913-1919, undated Format, Dates. Iowa State University, Special Collections Department. Архів оригіналу за 19 червня 2019. Процитовано 18 червня 2019.
  2. ↑ Bates, Robert H. Arthur K. Gilkey, 1926-1953 // AAJ. — 1954. — 29 листопада. — С. 129—130. Архівовано з джерела 16 лютого 2019.
  3. ↑ а б Gilkey, Herbert Talbot. Arthur Karr Gilkey. Mechanical Science and Engineering Grainger College of Engineering. Архів оригіналу за 19 червня 2019. Процитовано 18 червня 2019.
  4. ↑ Charles S. Houston, M.D., and Robert H. Bates. Preparations // K2 The Savage Mountain. — The Lyons Press, 1954. — ISBN 978-1-59921-608-9.
  5. ↑ Roberts, Michel. The Fight for K2 // AAJ. — 1954. — 29 листопада. — С. 5—19.
  6. ↑ Maurice Isserman, Stewart Weaver. Fallen Giants. A History of Himalayan Mountaineering from the Age of Empire to the Age of Extremes. — Yale University Press. — USA, 2008. — P. 308—310. — ISBN 978-0-300-11501-7.
  7. ↑ Sale, Richard. Houston, 1953 // The Challenge of K2. — Pen & Sword, 2011. — 256 с. — ISBN 978-1-84884-213-7.
  8. ↑ Payne, Roger. Asia, Pakistan, K2 Attempt, Rescue, Recovery of Bodies of Long-Lost Climbers and Micro-Hydroelectric Project // AAJ. — 1994. — 29 листопада. — С. 247. Архівовано з джерела 7 березня 2019.
  9. ↑ а б O'Brien, Vanessa (30 серпня 2016). Remembering Those Lost on the Savage Mountain. Adventure Journal. Архів оригіналу за 19 червня 2019. Процитовано 19 червня 2019.
  10. ↑ Gilkey Glacier. Alaska Guide Company. Архів оригіналу за 16 червня 2019. Процитовано 18 червня 2019.
  11. ↑ Leigh N. Ortenburger, Reynold G. Jackson. A Climber's Guide to the Teton Range. — The Mountaineers Books, 1996. — С. 135. — ISBN 0898864801.
  12. ↑ Gilkey Tower, Wyoming. Peakbagger.com. Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 19 червня 2019.
  13. ↑ Dickey, Chris (28 березня 2019). The American Alpine Club Announces 2019 Research Grant Recipients. Cruz Bay Publishing, Inc. Архів оригіналу за 16 червня 2019. Процитовано 19 червня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]