Афелохейріди

Афелохейріди

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Ряд: Напівтвердокрилі (Hemiptera)
Підряд: Клопи (Heteroptera)
Інфраряд: Водяні клопи (Nepomorpha)
Надродина: Aphelocheiroidea
Родина: Афелохейріди (Aphelocheiridae)
Fieber, 1851
Види

Див. текст

Посилання
Вікісховище: Aphelocheiridae
Віківиди: Aphelocheiridae
ITIS: 1012099
NCBI: 236408
Fossilworks: 295465

Афелохейріди[1] (Aphelocheiridae) — родина водяних клопів (Heteroptera). Включає 80 видів в єдиному роді Aphelocheirus. Афелохейріди незвичайні тим, що дорослі комахи є бентосними тваринами, яким не потрібно виходити на поверхню за повітрям, а дихають за допомогою так званого пластрону — газового міхура, який прикріплений до волосяної подушки і здійснює газообмін з навколишньою водою.

Поширення[ред. | ред. код]

Поширені в тропічних регіонах. В Європі трапляється три види, з них в Україні один вид — Aphelocheirus aestivalis

Опис[ред. | ред. код]

Середнього розміру клопи (3,5 – 11,5 мм), з плоским тілом, овальної форми, коричневого кольору. Тіло короткоовальне, передня частина відносно невелика, а сегментована задня частина домінує. Вусики чотиричленикові, дротикоподібні, досить короткі, але на відміну від інших водяних видніються зверху. Сисний хоботок порівняно довгий. Переднеспинка коротка і широка, трапецієподібна. Щиток відносно великий і трикутної форми. Крила часто сильно редуковані. Лапи двосуглобові, передні неспеціалізовані, задні пристосовані для плавання.

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Вони трапляються в стоячих або повільно поточних прісних водоймах. Вони живуть на дні або біля нього на глибині до 10 метрів, і їм не потрібно виходити на поверхню, щоб дихати, що досить незвично для дорослих прісноводних комах. Це хижаки, які харчуються дрібними безхребетними.

Види[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. О. П. Зінченко, К. Б. Сухомлін. Клопи (ряд Hemiptera). Методичні рекомендації для студентів з навчальної комплексної (зоолого-ботанічної) практики. Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки. Луцьк. 2016. — с. 18