Б'яджо д'Антоніо

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Антоніо.
Б'яджо д'Антоніо
Народження1446[1][2][…]
Флоренція, Флорентійська республіка
Смерть1 червня 1516[4][5][6]
 Флоренція, Флорентійська республіка
Жанрпортрет
Діяльністьхудожник
Роки творчості1476[4] — 1515[4]
ТвориThe Carrying of the Crossd, Justice[d] і The Crossing of the Red Sead
Роботи в колекціїНаціональна галерея мистецтв, Музей Ґетті, Музей мистецтв Філадельфії, Музей мистецтва Метрополітен[7], Музей витончених мистецтв, Галерея Уффіці, Національна галерея Ірландії, Рінглінг музей, Музеї Ватикану, Musée des Arts décoratifsd, Художній музей Волтерс, Ермітаж, Ліонський музей красних мистецтв, Боннефантенмузеумd, Philbrook Museum of Artd, Страсбурзький музей образотворчого мистецтва, Музей мистецтва Сан-Паулу, Музей Фіцвільяма, Художня галерея Єльського університету, Princeton University Art Museumd, Музей фюрера, Musée du Petit Palais, Avignond, Академія Святого Луки, Ашмолеан музей, Музей образотворчих мистецтв і Courtauld Galleryd
CMNS: Б'яджо д'Антоніо у Вікісховищі
«Портрет хлопчика», 1476—80, Національна галерея мистецтва, Вашингтон

Б'я́джо д'Анто́ніо (італ. Biagio d’Antonio; 1445, Флоренція — 1516, Там само) — італійський живописець.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у Флоренції. Не збереглись свідчення про наставника художника, але найбільший вплив на формування його індивідуального стилю мав вишуканий стиль фра Філіппо Ліппі.

Близько 1476 року художник переїхав до Фаенци, де прожив приблизно 30 років, очолюючи велику художню майстерню і працюючи не тільки в Равенні і Тоскані, але й в інших італійських провінціях. У 1482 році він допомагав Доменіко Гірландайо у виконанні фресок для Сікстинської капели.

Художник писав полотна на релігійну тематику (особливо йому вдавалися зображення Мадонни з немовлям), а також міфологічні сюжети, зображуючи стародавні персонажі у пишних військових обладунках на фоні яскравих чудернацьких пейзажів. Його роботи відрізняє яскрава кольорова палітра і пильна увага до дрібних деталей, до елементів одягу або озброєння персонажів, чи листя на задньому плані. Він також написав багато панелей для кассоне, весільних скринь, що призначались для приданого, прикрасивши їх сценами кохання, сватання і весілля.

Художник помер у Флоренції в 1516 році.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Art UK — 2003.
  2. ↑ Biagio d\\'Antonio
  3. ↑ Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
  4. ↑ а б в RKDartists
  5. ↑ SNAC — 2010.
  6. ↑ Bartoli R. Biagio d’Antonio // Grove Art Online / J. Turner — [Oxford, England], Houndmills, Basingstoke, England, New York: OUP, 2017. — doi:10.1093/GAO/9781884446054.ARTICLE.T008629
  7. ↑ Музей мистецтва Метрополітен — 1870.

Література

[ред. | ред. код]
  • Мировое искусство (Мастера итальянского Возрождения) / Сост. И. Г. Мосин. — СПб ООО «СЗКЭО „Кристалл“», 2006. — 160 с. ил. (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]