село Банилів-Підгірний | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Чернівецька область |
Район | Чернівецький район |
Громада | Сторожинецька міська громада |
Код КАТОТТГ | UA73060490020044899 |
Облікова картка | картка |
Основні дані | |
Населення | 4012 |
Поштовий індекс | 59020 |
Телефонний код | +380 3735 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°06′36″ пн. ш. 25°29′34″ сх. д.H G O |
Середня висота над рівнем моря |
438 м |
Водойми | Малий Серет, Гільча, Фундоя, Пантин |
Місцева влада | |
Карта | |
Мапа | |
|
Банилів-Підгірний — село в Україні, у Сторожинецькій міській громаді Чернівецького району Чернівецької області.
Село майже з усіх боків оточено вершинами Буковинських Карпат. У селі річка Солонець Великий впадає у Малий Серет.
Банилів-Підгірний утворився з 14 хуторів, розкиданих по довколишніх горах.[1] Назви хуторів: Гільча (Гільче),[2] Дунавець,[3] Кошелівка (варіанти: Кошилівка, Кошулівка) — колись окреме село,[2][3] Кошуя (Кощуя)[4][5], Лаврена,[3] Плай, Поляни,[3] Рівня,[3] Солонець,[3] Стайка[1].
За часів Австро-Угорщини були дві самоврядні громади — Банилів Волоський і німецька колонія Августендорф (теперішня східна частина села). За переписом 1900 року в громаді Банилів Волоський було 1048 будинків та проживали 4806 мешканців (2071 українець, 1374 румуни, 878 німців та 483 поляки). Зокрема в самому селі Банилів Волоський були 471 будинок і 2139 мешканців, а в хуторах: Дунавець — 77 будинків і 405 мешканців, Гільче — 59 будинків і 249 мешканців, Гойнічени — 41 будинок і 183 мешканці, Кощуя — 44 будинки і 190 мешканців, Кошелівка — 90 будинків і 425 мешканців, Лавренка — 48 будинків і 235 мешканців, Пантин — 37 будинків і 181 мешканець, Плай — 19 будинків і 81 мешканець, Поляни — 88 будинків і 376 мешканців, Рівня — 35 будинків і 166 мешканців, Солонець — 23 будинки і 108 мешканців, Сіругінґін — 16 будинків і 68 мешканців. А в колонії Августендорф було 104 будинки і проживало 550 мешканців (31 українець, 4 румуни, 515 німців).[6]
Через село, хутір Гільче, проходила 22,5 км гілка Чудей — Кощуя вузкоколійної залізниці Буковинської локальної залізниці, відкритої 15 жовтня 1908 р.[5][7]
Умовно-проїзна ґрунтова дорога через перевал Мочерка (970,5 м) з'єднує з басейном Сирету у верхній його течії.[8]
В радянські часи хутори, наприклад Стайку, знищували, оскільки їхні жителі активно і масово підтримували УПА.[1] У наші дні тривають спроби пожвавити життя на окремих хуторах.[1] Зокрема, 7 червня 2016 р. на хуторі Кошуя архієпископ Онуфрій освятив каплицю Предтечі і Хрестителя Господнього Іоана.
У селі розташований Банилівський парк, а на південні околиці села (хутір Гільче) — загальнозоологічний заказник «Зубровиця».
Приблизно через 3 кілометри від Гільче, на схилі гори Волховни, є маловідомий водоспад Королівський (сегментованого типу, 3 м.). Також є три гідрологічні пам'ятки природи: Джерело «Підгірне-1» Джерело «Підгірне-2» Джерело «Підгірне-3».
На південний схід від центральної частини села розташоване заповідне урочище «Дунавець».
Це незавершена стаття з географії Чернівецької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |