Бартоломе Ідальго

Бартоломе Ідальго
Народився	24 серпня 1788(1788-08-24)[1]  Монтевідео, Уругвай
Помер	28 листопада 1822(1822-11-28)[1] (34 роки)  Морон, Буенос-Айрес, Аргентина
Країна	Уругвай[1]
Діяльність	письменник, поет
Мова творів	іспанська
Жанр	література гаучо^d і поезія
Бартоломе Ідальго у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ідальго.

Бартоломе́ Хосе́ Іда́льго (ісп. Bartolome José Hidalgo; нар. 24 серпня 1788, Монтевідео — пом. 28 листопада 1822, Морон) — уругвайський і аргентинський поет; основоположник національної поезії Уругваю та Аргентини, один з фундаторів так званої літератури гаучо; учасник боротьби за незалежність Уругваю.

Творчість

Творчість поета пройнята патріотичними ідеями, духом визвольної боротьби проти іспанських колонізаторів. Автор:

• збірок: «Патріотичні діалоги» (1821), «Травневі діалоги» (1822);
• п'єс: «Почуття одного патріота» (1816), «Громадянська війна» (1817), «Перемога» (1819), «Ідоменео» (1820) та інше.

Література

• Латинська Америка: Енциклопедичний довідник (в 2-х томах). Видавництво «Советская энциклопедия». Москва. 1980. Том 1. сторінка 510. (рос.)
• Жердинівська М. І. Ідальго Бартоломе // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1 : А—Г.

Біографії   Література   Південна Америка

1. Authority file of the National Library of Uruguay
   d:Track:Q126919021