Баянжаргалан (Дундговь)
| Баянжаргалан | |
|---|---|
|
(монг. Баянжаргалан) | |
|
| |
| Адм. центр | Аргатай |
| Країна |  Монголія
|
| Регіон | Центральна Монголія |
| Офіційна мова | монгольська |
| Населення | |
| - повне | 1,6 тис. |
| Площа | |
| - повна | 3,19 тис.км² км² |
| Висота | |
| - максимальна | 1242 м |
| - мінімальна | 1242 м |
| Часовий пояс | UTC+8 |
| |
| |
Баянжаргалан — сомон у Середньо-Гобійському аймаці Монголії. Територія 3,19 тис. км², населення 1,6 тис. чол., центр — селище Аргатай, розташований на відстані 150 км від міста Мандалговь та у 286 км від Улан-Батора.
Поверхня гориста з піщаною, солончаковою, м'яким глинистим ґрунтом. Гори Хараат (1521 м), Іх Бор (1465 м.), Хавирга (1439 м), Делгер (1368 м), Хонгор Овоо (1280 м), Баянцогт (1231 м) з долинами Немнее, Енгерийн Улаан, Баянцогт, Авдар, Шар Бар, Дарвангай та ін.. Озеро та солончак Намнан Улаан, Могойт Улаан.
Різкоконтинентальний клімат. Середня температура січня −15-20 градусів, липня +16+22 градуси, щорічна норма опадів 100–150 мм.
Родовища: буре вугілля — Увдуг Худаг, залізна руда — Шилийн Толгой, керамічна глина — Баргилт, плавиковий шпат — Хуут, кам'яна руда — Араг, білий мармур — Малгай Цагаан. 77 тисяч голів худоби (2007 р.).
Водяться дикі кози, лисиці, антилопи, дикі степові кішки — манули, тарбагани. Рослинність польова, степова.
Школа, лікарня, культурний та торговельно-обслуговуючий центри. [1]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 5 квітня 2013. Процитовано 9 серпня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2013-04-05 у Wayback Machine.]