Бозор Собір

Бозор Собір
Народився	20 листопада 1938(1938-11-20)  Файзабадському районі Таджикистан
Помер	1 травня 2018(2018-05-01) (79 років)  Сіетл, Вашингтон, США
Країна	СРСР  Таджикистан  США
Діяльність	поет
Alma mater	Таджицький національний університет
Мова творів	таджицька
Жанр	вірші, поеми, п'єси, оповідання
Брати, сестри	Temur Sabirov^d
Нагороди	Державна премія Таджикистану імені Абуабдулло Рудакі^d
Сайт: bozorsobir.com

Бозор Собір — таджицький поет

Біографія

Бозор Собір (بازار صابر) народився у 1938 році у Файзабадському районі Таджикистану. Після закінчення у 1962 році філологічного факультету Таджицького державного університету багато років був на журналістській роботі, консультант з поезії у Спілці письменників Таджикистану.

Друкується з 1960 року. Першу збірку видав у 1972 році. Потім вийшла збірка «Вія ночі» (1981), «Золотий дощ» (1982), «Всіма чуттями» (1985) та ін.

У 1979 році видавництво «Советский писатель» (Москва) випустило його вибране «Камінна кладка», що привернула увагу новими формами, філософським мисленням, ліричністю, високою духовністю, напруженим пошуком істини і краси.

Багато віршів перекладено на мови народів СРСР та англійську, німецьку, французьку, іспанську та ін. мови, вийшли окремими книгами в Ірані та Афганістані.

Член Правління Спілки письменників Таджикистану.

Лауреат Державної премії імені Рудакі 1988 року.

Ніч, як волосся розвіяне,
З темені проливається.
Наче волосся мами,
Що при колисці схиляється.

Понад розсіяні хмари
Місяць виходить в путь,
Наче виймає небо
З пазухи повну грудь.

Кахикає у байраці,
Мов чоловік совою
Читає зловісну книгу
З даху старого сараю.

Ночі цієї знову
Омию старі печалі,
Мов зі знайомим колишнім
Давню розмову почав я.

Від болю з людьми говорю,
Наче обвіяний порохом
З кочів'ям своїм на плечах
Бреду я осіннім мороком.

Біль від людей приймаю
З пагорбом наодинці.
Зривається з вії зірка,
Мов золота сльозинка.

Порох зіб'є отара,
Над стежечкою старою
Випасе з мого болю
Печаль із сухою травою,

А я похитаю стежками,
Мов тут полишаючи брата.
Дороги дадуть молока,
Бо небо над ними, як мати…

^[1]

Примітки

1. «Вічні камені» Киев, издательство ЦК ЛКСМУ «Молодь» 1989.

Посилання

• Бозор Собір [Архівовано 21 грудня 2021 у Wayback Machine.]