SC1000 | |
---|---|
Схематичне зображення бомби SC 1000 без хвоста | |
Тип | ОФ бомба |
Походження | Третій Рейх |
Історія використання | |
Оператори | Люфтваффе |
Війни | Друга світова війна |
Характеристики | |
Вага | 1090 кг (C) 1002 кг (L & L2) |
Довжина | Загальна 2780 мм (C & L2) 2550 м (L) Тіло 1900 мм (C & L2) 1740 мм (L) |
Діаметр | 660 мм (C) 648 мм (L) 650 мм (L2) |
Наповнення | Аматол (60%)/Тринітротолуол (40%) Trialen 105 |
Вага наповнення | 620 кг (C) 530 кг (L) 600 кг (L2) |
Бомба SC1000 у Вікісховищі |
SC 1000 (нім. Sprengbombe Cylindrisch 1000) була великою вільнопадаючою бомбою з тонким корпусом з фугасним наповненням, яку використовували у Німеччині під час Другої світової війни. Вага становила більше 1000 кг, вона мала назву Hermann у німців на честь огрядного командира Люфтваффе, Германа Герінга.
Бомба мала корпус з витяжної сталі з важким наварним конусоподібним носом. З іншого кінця була базова пластина, трохи спереду до корпусу було приварено хвіст з магнієвого сплаву, а інший кінець хвоста був прикручений до хвостової скоби. Навколо носа бомба мала kopfring — металеве кільце, трикутне у поперечному перерізі, який був створений для запобігання заглибленню бомби у землю або для зупинки імпульсу руху руху вперед при ударі у воду. Бомба прикріплювалася горизонтально до літака за допомогою підвіски типу H.[1]
Бомба мала одну поперечну кишеню для детонатору. Зазвичай бомба споряджалася сумішшю з 40% аматолу та 60% тринітротолуолу, але при використанні у для боротьби проти кораблів вона споряджалася Тріаленом 105, сумішшю 15% гексогену, 70% тринітротолуолу та 15% алюмінієвого порошку. Центральна детонаторна трубка з високоякісним тринітротолуолом розміщувалися у центрі вибухівки для забезпечення детонації.[1]
Бомби фарбувалися у блакитні і жовті смуги на хвостовому конусі, окрім споряджених Тріаленом, на таких бомбах зображували силует корабля на жовтому фоні і попередження nur gegen handelschiffe ("лише проти транспортних суден") на корпусі бомби.[1]
Існували три варіанти бомб, позначені Type C, L та L2, всі однакової конструкції, але дещо відрізнялися у розмірі і вазі.[1]
Бомба мала різні варіанти детонаторів:
На початку червня 2008 бомбу SC 1000 було знайдено у річці Лі поряд з островом Трьох Млинів у Лондоні. Бомба була знешкоджена, вибухівка за допомогою пари була розріджена саперами корпусу Королівських інженерів перед знищенням бомби через п'ять днів.[5][6]
У червні 2013 бомба SC 1000 була піднята з Одри у центрі Щецина, Польща. Під час піднімання бомби з ріки саперами було евакуйовано район, а потім конвой відвіз бомбу на армійську тренувальну базу поблизу Дравсько-Поморського для знищення.[7][8]
На початку грудня у внутрішньому місті Белграда було знайдено бомбу SC1000. На час поки сапери грузили бомбу для вивезення на армійську тренувальну базу у Нікінці для знищення район було евакуйовано.[9]
Наприкінці вересня у Хорошівському районі Москви було знайдено бомбу SC1800 (Sprengbombe Cylindrisch 1800 кг). Бомба у доброму стані з детонатором була знайдена саперами та відправлена на полігон для знищення.