Бортничі

Бортничі
Київ
Бортничі
Бортничі

Північно-східна частина Бортничів, 5 травня 2013 року
Загальна інформація
50°22′59″ пн. ш. 30°41′47″ сх. д. / 50.38306° пн. ш. 30.69639° сх. д. / 50.38306; 30.69639
Країна  Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Район Дарницький
Адмінодиниця Київ Редагувати інформацію у Вікіданих
Населення 5510 (на 1971)
Поштовий індекс 02088
Головні вулиці Світла, Євгенія Харченка, Івана Дяченка
Заклади освіти
та культури 		сзш №280, № 305
Транспорт
Метрополітен  «Бориспільська»
Карта
Бортничі. Карта розташування: Київ
Бортничі
Бортничі
Бортничі (Київ)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бортничі

Бо́ртничі — історична місцевість у Дарницькому районі Києва, до 1988 року — село/смт Бориспільського району Київської області.

Історія

[ред. | ред. код]

Історична місцевість, розташована у південно-східній частині Києва (проїзд — вул. Світлою).

Згадується в 1508 році як бортна земля, яку її власник, Салтан Альбертович, продавав Микільському монастирю. Назва походить від давньослов'янського слова «борть» — дуплисте дерево, в якому гніздилися бджоли (звідси — бортник, давня назва пасічників).

Як селище Бортничі згадані у 1598 році, у різні часи входили до складу Бориспільської сотні Переяславського, а з 1752 року — Київського полку (1648-1782), Київського повіту Київського намісництва (1781-1796), Остерського повіту Чернігівської губернії (1802-1923), Бориспільського району Київської округи (1923-1932), Бориспільського району Київської області (1932-1988).

За даними 1885 року, Бортничі — колишнє державне село при озерах Млинному та Тинниці, 135 дворів, 1032 мешканці, православна церква, 2 постоялих будинки, лавка, вітряк. Село входило до складу Броварської (з 1903 року — Микільсько-Слобідської) волості Остерського повіту.

З 1935 року  входило до приміської смуги Києва. 1932 року у Бортничах налічувався 741 двір, проживало 3229 мешканців.

На початку 1970-х років село Бортничі було центром однойменної сільської ради, до складу якої також входило село Щасливе. Населення становило 5510 мешканців. На той час у селі існувала центральна садиба радгоспу «Бортничі».

21 грудня 1987 року рішенням виконавчого комітету Київської обласної ради народних депутатів здобуло статус селища міського типу[1] Бориспільського району. 26 серпня 1988 року селище міського типу Бортничі було включено до складу міста Києва[2].

На території мікрорайону знаходиться дві школи та два дитсадочки, музична школа.

Озеро Заплавне, Бортничі
Озеро Заплавне, Бортничі

У дорадянський час на місці теперішньої церкви на вулиці Левадній, збудованої 1944 року, існувала давніша Покровська церква.

До присвоєння назв вулицям поділялося на багато кутків: у старій частині існували кутки Мостова (нині однойменна вулиця), Став (кінцева частина вулиці Левадної), Слобода (Левадний провулок), Орохів (вулиця Березнева), Березняки (вулиця Гоголя), Вигін (вулиця Млинна), у новій — кутки Каланчак (північна частина), Гора (південна частина), Демидівка (східна частина, нині вулиця Демидівська), Борова (нині вулиця Борова), Гаті (вулиця Вітовецька) та Угольня (південно-східна околиця).

Бортницьке поселення

[ред. | ред. код]

Бортничі є поселенням пізнього періоду трипільської культури біля однойменного села Бориспільського району Київської області на високій піщаній терасі Дніпра. Досліджувалось Вікентієм Хвойкою у 1912 році і радянськими археологами у 1949 році. На території поселення виявлено залишки жител землянкового типу, в яких знайдено знаряддя праці (кам'яні зернотертки, крем'яні ножі і скребачки, глиняні прясла), уламки глиняного посуду, прикрашеного вірьовочним орнаментом, глиняні людські фігурки та інше. Жителі поселення займалися землеробством і скотарством.

Транспорт

[ред. | ред. код]

Комунальний автобусний маршрут № 104 «Станція метро «Харківська» — мікрорайон Бортничі» (станом на 2021 рік: вартість проїзду — 8 грн; інтервал руху — 10-17 хв; час роботи — 06:35-23:30).

Маршрутне таксі № 152 «Залізничний вокзал «Дарниця» — мікрорайон Бортничі (вулиця Автотранспортна)» (станом на 2021 рік: вартість проїзду — 7 грн; інтервал руху — 8-15 хв; час роботи — 05:30-20:45).

Маршрутне таксі № 474 «Станція метро «Харківська» — мікрорайон Бортничі (вулиця Мостова)» (станом на 2022 рік: вартість проїзду — 15 грн; інтервал руху — 13 хв; час роботи — 06:00-22:55).

Приміське маршрутне таксі № 324П «Станція метро «Харківська» — мікрорайон Бортничі — село Петропавлівське — село Проців» (станом на 2021 рік: вартість проїзду — 38 грн; інтервал руху — 40-73 хв; час роботи — 06:50-20:11).

Приміське маршрутне таксі № 753 «Станція метро «Харківська» — мікрорайон Бортничі — село Вишеньки (деякі рейси — до села Петропавлівське)» (станом на 2021 рік: вартість проїзду — 17 грн; інтервал руху — 15-26 хв; час роботи — 07:20-22:46).

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Виконавчий комітет Київської обласної Ради народних депутатів рішенням від 21 грудня 1987 року вніс в адміністративно-територіальний устрій окремих районів такі зміни: […] у Бориспільському районі відніс село Бортничі до категорії селищ міського типу і селищну Раду найменував Бортницька; […] // Відомості Верховної Ради УРСР [Архівовано 27 липня 2020 у Wayback Machine.]. — 1988. — № 4. — 26 січня. — С. 110.
  2. ↑ Указ Президії Верховної Ради від 26 серпня 1988 року № 6486-XI «Про розширення меж міста Києва» [Архівовано 27 липня 2020 у Wayback Machine.] // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1988. — № 36. — 6 вересня. — С. 916.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Амбургер Н. П., Білановська Т. Д. Пізньотрипільське поселення біля с. Бортничі. // Археологічні пам'ятки УРСР. — Т. 6. — К.: 1956.