Бортоло Мутті

Ф
Бортоло Мутті
Особисті дані
Народження 11 серпня 1954(1954-08-11)[1] (70 років)
  Трескоре-Бальнеаріо, Провінція Бергамо, Ломбардія, Італія
Зріст 182 см
Громадянство  Італія
Позиція нападник
Юнацькі клуби
Італія «Інтернаціонале»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1975–1977 Італія «Інтернаціонале» 0 (0)
1974–1975 →  Італія «Массезе» 25 (0)
1975–1976 →  Італія «Пескара» 33 (6)
1976–1977 →  Італія «Катанія» 33 (8)
1977–1980 Італія «Брешія» 109 (28)
1980–1981 Італія «Таранто» 32 (9)
1981–1984 Італія «Аталанта» 99 (24)
1984–1987 Італія «Мантова» 96 (28)
1987–1989 Італія «Палаццоло»[it] 28 (10)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1988–1991 Італія «Палаццоло»[it]
1991–1993 Італія «Леффе»
1994–1995 Італія «Верона»
1995–1996 Італія «Козенца»
1996–1997 Італія «П'яченца»
1997 Італія «Наполі»
1998–1999 Італія «Аталанта»
1999–2001 Італія «Козенца»
2001–2002 Італія «Палермо»
2002 Італія «Реджина»
2003–2006 Італія «Мессіна»
2007–2008 Італія «Модена»
2008–2009 Італія «Салернітана»
2010 Італія «Аталанта»
2011 Італія «Барі»
2011–2012 Італія «Палермо»
2013–2014 Італія «Падова»
2015–2016 Італія «Ліворно»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Бортоло Мутті (італ. Bortolo Mutti, нар. 11 серпня 1954, Трескоре-Бальнеаріо) — італійський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Ігрова кар'єра

[ред. | ред. код]

Народився 11 серпня 1954 року в місті Трескоре-Бальнеаріо. Вихованець футбольної школи клубу «Інтернаціонале», з яким 1971 року виграв Турнір Віареджо. Втім так і не пробившись до першої команди здавався в оренду в клуби нижчих дивізіонів «Массезе»[2], «Пескара»[3] та «Катанія»[4].

1977 року став гравцем клубу Серії Б «Брешія»[5], де відіграв наступні три сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Брешії», був основним гравцем команди і в останньому сезоні зайняв з командою 3-тє місце та вийшов до Серії А. Втім у еліті Бортоло не дебютував, оскільки покинув клуб і протягом сезону 1980/81 років захищав кольори іншої команди другого дивізіону «Таранто», але не врятував команду від вильоту до Серії С1..

1981 року уклав контракт з «Аталантою», у складі якої провів наступні три роки своєї кар'єри гравця. За цей час він вийшов з командою з Серії С1 до Серії А, але вдруге у кар'єрі покинув клуб після його виходу до еліти, через що так ніколи і не зіграв у Серії А.

З 1984 року три сезони захищав кольори команди клубу «Мантова». З цією командою Мутті вийшов до Серії С1, але після вильоту назад до Серії С2 у 1987 році завершив професіональну кар'єру. Після цього Мутті став граючим тренером у аматорському клубі «Палаццоло»[it], де він грав протягом 1987—1989 років.

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

Після роботи тренером в «Палаццоло»[it], 1991 року Мутті очолив «Леффе»[6], яке в першому ж сезоні вивів до Серії С1, де в наступному сезоні перші кроки в дорослому футболі під керівництвом Мутті робив майбутній чемпіон світу Філіппо Індзагі, а команда посіла високе 4-те місце.

В результаті молодого тренера помітили клуби Серії Б і він з 1993 по 1995 рік був головним тренером «Верони», посівши 12-те і 10 -те місця відповідно, а в сезоні 1995/96 з «Козенцою» став 11-им у Серії Б.

1996 року Мутті вперше очолив клуб вищого дивізіону, ним стала «П'яченца», яку він врятував від вильоту з Серії А, вигравши плей-оф у «Кальярі» (3:1)[7]. Після цього Бортоло перейшов на роботу в «Наполі», де через вкрай невдалий старт (4 очки у 5-ти матчах), вже у жовтні він був звільнений.

Після невдачі Мутті повернувся до Серії Б, де спочатку протягом одного сезону 1998/99 був головним тренером «Аталанти» (шосте місце), потім два роки знову тренував «Козенцу» (одинадцяте і восьме місце відповідно), а розіграш 2001/02 провів на чолі «Палермо», закінчивши з новачком другого дивізіону на високому 11 місці[8].

19 червня 2002 року Муцтті став головним тренером «Реджини»[9], повернувшись до роботи в Серії А після тривалої перерви. Втім і цього разу робота в еліті у Бортоло не заладилась і вже після восьми турів, у яких клуб здобув лише одну перемогу, у листопаді Мутті був звільнений[10].

У жовтня 2003 року Мутті став головним тренером команди Серії Б «Мессіна»[11], з якою у першому ж сезоні зайняв 3-тє місце та вийшов до Серії А. У елітному дивізіоні в сезоні 2004/05 клуб сенсаційно зайняв 7-ме місце, що стало найкращим результатом за всю історію клубу і не змогла зіграти в Кубку Інтертото тільки через те, що не отримала ліцензування від УЄФА. Втім наступний сезон виявився для команди провальним, через що він був звільнений з посади 26 березня 2006 року[12], а команда вже без Мутті змогла зберегти місце в еліті лише через Кальчополі і виключення «Ювентуса».

13 лютого 2007 року очолив тренерський штаб клубу «Модена»[11]. Бортоло вдалося врятувати команду від вильоту і закінчити сезон на 15-му місці в Серії Б, втім по ходу другого сезону 20 квітня 2008 року він був звільнений від своїх обов'язків[13].

8 грудня 2008 року прийняв пропозицію попрацювати в іншому клубі Серії Б «Салернітана» замість звільненого Фабріціо Касторі[14], втім вже після п'яти ігор, в яких здобув лише одну перемогу, 24 січня 2009 року він також був звільнений з посади після поразки від «Сассуоло» (0:1) і замінений назад на свого попередника[15].

11 січня 2010 року було офіційно оголошено його повернення Мутті до «Аталанти»[16], де він мав замінити Антоніо Конте. Але врятувати команду Бортоло не зумів і сезон закінчився вильотом бергамасків до Серії Б, незважаючи на те що Мутті зміг значно покращити результати команди, набравши 21 очко в 19 іграх чемпіонаті, і 15 червня 2010 він був замінений на Стефано Колантуоно.

10 лютого 2011 року Мутті очолив ще одного аутсайдера вищого дивізіону, клуб «Барі»[17], але і його не зміг врятувати від вильоту і 15 червня того ж року покинув команду[18]. Лише з третьої спроби Мутті вдалося врятувати команду від пониження у класі: цією командою стало «Палермо», яке він очолив 19 грудня 2011 року[19]. Втім успіх у чемпіонаті не переконав епатажного президента клубу Мауріціо Дзампаріні продовжити контракт з тренером і він покинув посаду.

З 28 вересня 2013 по 2 лютого 2014 року був головним тренером «Падови»[20], з якої був звільнений після того, як набрав лише одне очко в останніх п'яти матчах Серії Б[21].

25 листопада 2015 року змінив Крістіана Пануччі на посаді головного тренера «Ліворно»[22], але вже через два місяці, за які клуб не здобув жодної перемоги в 9 іграх, Пануччі був повернутий на посаду[23].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Його старший брат Тіціано Мутті[it], також професійно грав у футбол. Щоб розрізнити їх, Тіціано називали Мутті I і Бортоло — Мутті II[24].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Transfermarkt.de — 2000.
  2. ↑ Acquisti e cessioni 1974-1975 [Архівовано 22 жовтня 2017 у Wayback Machine.] Storiainter.com
  3. ↑ Acquisti e cessioni 1975-1976 [Архівовано 23 жовтня 2017 у Wayback Machine.] Storiainter.com
  4. ↑ Acquisti e cessioni 1976-1977 [Архівовано 22 жовтня 2017 у Wayback Machine.] Storiainter.com
  5. ↑ Acquisti e cessioni 1977-1978 [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] Storiainter.com
  6. ↑ Una serata speciale [Архівовано 3 квітня 2016 у Wayback Machine.] Palermocalcio.it
  7. ↑ Stagione 1996-1997 [Архівовано 21 січня 2019 у Wayback Machine.] Storiapiacenza1919.it
  8. ↑ Sensi vende al migliore offerente. Mutti va ad allenare la Reggina [Архівовано 29 січня 2019 у Wayback Machine.] ricerca.repubblica.it
  9. ↑ Reggina: oggi verrà presentato Mutti [Архівовано 30 березня 2018 у Wayback Machine.] Tuttomercatoweb.com
  10. ↑ Reggina: esonerato Mutti, si attende l'annuncio di De Canio [Архівовано 30 березня 2018 у Wayback Machine.] Tuttomercatoweb.com
  11. ↑ а б Ufficiale: Bortolo Mutti è il nuovo allenatore del Modena [Архівовано 30 березня 2018 у Wayback Machine.] Tuttomercatoweb.com
  12. ↑ Ufficiale: il Messina esonera Mutti [Архівовано 30 березня 2018 у Wayback Machine.] Tuttomercatoweb.com
  13. ↑ UFFICIALE: Modena, via Mutti. Torna Zoratto [Архівовано 25 вересня 2008 у Wayback Machine.] Tuttomercatoweb.com
  14. ↑ Ufficiale: Salernitana, ecco Mutti [Архівовано 11 грудня 2008 у Wayback Machine.] Tuttomercatoweb.com
  15. ↑ Ufficiale: clamoroso a Salerno, via Mutti e torna Castori [Архівовано 9 червня 2009 у Wayback Machine.] Tuttomercatoweb.com
  16. ↑ Lino Mutti allenatore dell'Atalanta [Архівовано 26 жовтня 2018 у Wayback Machine.] Ecodibergamo.it
  17. ↑ Bari-Ventura: separazione consensuale [Архівовано 2011-07-22 у Wayback Machine.] Asbari.it
  18. ↑ Torrente: un anno di contratto [Архівовано 2013-11-09 у Wayback Machine.] Asbari.it
  19. ↑ È Mutti il nuovo allenatore [Архівовано 4 вересня 2017 у Wayback Machine.] Palermocalcio.it
  20. ↑ Padovacalcio.it, ред. (28 agosto 2013). "Comunicato Ufficiale: sollevato dall'incarico Dario Marcolin, guida tecnica affidata a Bortolo Mutti". Архів оригіналу за 29 novembre 2014. Процитовано 28 agosto 2013. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=sì (довідка)
  21. ↑ Padovacalcio.it, ред. (2 febbraio 2014). Interrotto il rapporto di collaborazione con mister Mutti. Архів оригіналу за 24 ottobre 2014. Процитовано 2 febbraio 2014. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=sì (довідка)
  22. ↑ Bortolo Mutti nuovo tecnico del Livorno [Архівовано 2015-11-26 у Wayback Machine.] Livornocalcio.it
  23. ↑ Mister Panucci allenatore del Livorno Calcio [Архівовано [Дата відсутня], у Archive.is] Livornocalcio.it
  24. ↑ Elio Corbani; Pietro Serina (2007). SESAAB (ред.). Cent'anni di Atalanta. Т. 2.

Посилання

[ред. | ред. код]