Брюханов Микола Павлович

Брюханов Микола Павлович
Народився	16 (28) грудня 1878 місто Симбірськ, тепер Ульяновськ, Російська Федерація
Помер	1 вересня 1938(1938-09-01) (59 років) Москва, СРСР
Громадянство	Росія,  СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	політик, революціонер, міністр фінансів
Галузь	політична діяльність[1] і державна служба[1]
Alma mater	Історико-філологічний факультет Московського державного університету^[d]
Знання мов	російська[1]
Членство	Центральний виконавчий комітет СРСР і Всесоюзне товариство старих більшовиків
Партія	ВКП(б)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Брюханов.

Микола Павлович Брюханов (нар. 28 грудня 1878(18781228), місто Симбірськ, тепер Ульяновськ, Російська Федерація — розстріляний 1 вересня 1938, місто Москва, тепер Російська Федерація) — радянський діяч, народний комісар продовольства РРФСР і СРСР, народний комісар фінансів СРСР. Член ВЦВК, ЦВК СРСР 1—2-го та 4—6-го скликань. Кандидат у члени ЦК ВКП(б) у 1927—1934 роках.

Життєпис

Народився в родині чиновника—землеміра дворянського походження. У 1889 році вступив до Симбірської класичної гімназії. У 1897 році за читання недозволених книг і знайомство з піднаглядними не був допущений до випускного іспиту, але в 1898 році склав іспит на атестат зрілості екстерном.

У 1898—1899 роках — студент історико-філологічного факультету Московського університету. У 1899 році за участь у студентських заворушеннях заарештований і висланий з Москви із забороною проживати в місті два роки. Повернувся до університету після амністії, але був змушений в 1901 році переїхати до Казані.

У 1901—1903 роках — студент Казанського університету, прослухав три курсу філологічного факультету. За революційну діяльність відрахований.

Член РСДРП з 1902 року, член РСДРП(б) з 1904 року. Партійні псевдоніми: «Андрій», «Степан», літературні — «Н. Павлов» і «Н. Павлович».

У 1903 році — член Казанського комітету РСДРП. У 1903 році заарештований, в 1904 році висланий до Вологодської губернії у місто Кадников, потім переведений до Вологди. З 11 вересня 1904 по 1905 рік працював секретарем консультації присяжних повірених при Вологодському окружному суді. Звільнений із заслання за амністією 1905 року.

У 1906 році — член Уфимського комітету РСДРП. З 1907 року — член Уральського обласного комітету РСДРП, вів партійну роботу в Уфі, редагував більшовицьку газету «Уфимский рабочий». У 1912 році був кандидатом від РСДРП в 4-у Державну думу Російської імперії.

У 1908—1914 роках — оцінювач закладених поміщицьких маєтків Донського земельного банку в Уфі. У 1915—1916 роках — голова комітету допомоги біженцям Земського союзу в Уфі. У 1916—1917 роках — завідувач продовольчого відділу Уфимської міської управи.

У 1917 році — голова Уфимського комітету РСДРП(б). З листопада 1917 року — член Уфимського губернського революційного комітету.

У 1917—1918 роках — комісар продовольства Уфимської губернії.

З лютого 1918 року — член колегії Народного комісаріату продовольства РРФСР. У червні 1918 — 10 грудня 1921 року — заступник народного комісара продовольства РРФСР.

Одночасно, з серпня 1919 року — голова Особливої продовольчої комісії Східного фронту РСЧА.

У січні 1920 — вересні 1922 року — начальник Головного управління із постачання продовольством Червоної армії та флоту, член Ради праці і оборони РРФСР.

10 грудня 1921 — 7 липня 1923 року — народний комісар продовольства РРФСР.

З 7 лютого по 28 серпня 1923 року — член Революційної вйськової ради СРСР.

6 липня 1923 — 14 травня 1924 року — народний комісар продовольства СРСР.

У травні 1924 — 16 січня 1926 року — заступник народного комісара фінансів СРСР. З 16 по 29 січня 1926 року — в.о. народного комісара фінансів СРСР.

29 січня 1926 — 18 жовтня 1930 року — народний комісар фінансів СРСР.

У жовтні 1930 — квітні 1931 року — заступник голови виконавчого комітету Московської обласної ради — голова Московської обласної планової комісії.

У квітні 1931 — лютому 1933 року — заступник народного комісара постачання СРСР.

У 1933 — червні 1937 року — заступник голови Центральної комісії із визначення врожайності і розмірів валового збору зернових культур при РНК СРСР.

З червня 1937 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

3 лютого 1938 року заарештований органами НКВС. Засуджений Воєнною колегією Верховного суду СРСР 1 вересня 1938 року до страти, розстріляний того ж. Похований на полігоні «Комунарка» біля Москви.

14 квітня 1956 року реабілітований, посмертно поновлений у партії.

Примітки

1. Чеська національна авторитетна база даних
   d:Track:Q13550863

Джерела

• Брюханов Николай Павлович [Архівовано 29 січня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)