Булавинське

селище Булавинське
Герб Прапор
Країна	Україна
Область	Донецька область
Район	Горлівський район
Тер. громада	Вуглегірська міська громада
Код КАТОТТГ	UA14060010020086416
Основні дані
Засновано	1945
Статус	із 2024 року
Площа	4,564 км²
Населення	▼ 3118 (01.01.2018)[1]
Густота	683,1 осіб/км²;
Поштовий індекс	86487
Телефонний код	+380 6252
Географічні координати	48°15′18″ пн. ш. 38°20′1″ сх. д. / 48.25500° пн. ш. 38.33361° сх. д. / 48.25500; 38.33361
Висота над рівнем моря	228 м
Водойма	р. Булавина
Відстань
Найближча залізнична станція:	Булавин
До станції:	6,8 км
До райцентру:
- автошляхами:	59 км
До обл. центру:
- фізична:	48,7 км
- автошляхами:	61 км
Селищна влада
Адреса	86487, Донецька обл., Бахмутський район, смт Булавинське, пров. Советський, 2
Голова селищної ради	Плітан Олександр Михайлович
Карта
Булавинське
Булавинське

Булави́нське — селище Вуглегірської міської громади Горлівського району Донецької області, Україна. Населення становить 3162 особи.

Географія

Розташоване на річці Булавина, поблизу від місця її впадіння в Волинцівське водосховище, за 63 км від Донецька.

Сусідні населені пункти: на півночі — Булавине, Савелівка; північному заході — Грозне, Ступакове, Олександрівське; північному сході — Іллінка (вище за течією Булавиної); заході — Прибережне, Оленівка (обидва нижче за течією Булавиної); сході — Комишатка (примикає), Ольховатка (вище за течією Булавиної); південному заході — місто Бунге; півдні — Славне, Малоорлівка.

Назва

Свою назву селище бере від річки Булавинки (Булавина), бо у 1859 році значилося як село Убіжище (Мандрикине). Річка ж отримала назву або від булави, або він донського козацького отамана - Кіндрата Булавіна.

Символіка

В основі герба покладені шабля та пістоля - головні атрибути Кіндрата Булавіна з якими він часто зображується на картинах та навіть на монументі. Відсутність булави робить герб зворотнопромовистим. В нижній частині герба найвпізнаваніший силует Булавинського - терикон з чотирма вершинами біля шахти Булавинської.^[2]

Історія

За даними 1859 року Убіжище (Мандрикине), панське село, над річкою Булавина, 33 господи, 263 особи.^[3]

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[4]:

Мова	Кількість	Відсоток
російська	3133	82.75%
українська	643	16.98%
білоруська	2	0.05%
вірменська	1	0.03%
румунська	1	0.03%
польська	1	0.03%
інші/не вказали	5	0.13%
Усього	3786	100%

За даними перепису 2001 року населення селища становило 3786 осіб, із них 16,98 % зазначили рідною мову українську, 82,75 % — російську, 0,05 % — білоруську, 0,03 % — молдовську, вірменську, польську та єврейську мови^[5]

14 серпня 2014 року в ході війни на Донбасі селище було звільнене українськими військами від проросійських терористів^[6].

19 листопада 2014 року бойовики обстріляли селище під час роздачі там гуманітарної допомоги від українських силовиків.^[7]

Примітки

1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
2. Герб Булавинського
3. Списки населенныхъ мѣстъ Российской империи, составленные и издаваемые Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства внутренних дѣлъ (По свѣдѣніям 1859 года). Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Т. VIII. Екатеринославская губернія с Таганрогскимъ градоначальствомъ. СанктПетербургъ. 1863. — V + 152 с., 1863. (рос. дореф.)
4. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
5. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 березня 2014.
6. Сили АТО звільнили ще три населені пункти на сході України. Еспресо TV. 15 серпня 2014. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 30 травня 2021.
7. Терористи обстріляли Булавинське під час роздачі гуманітарної допомоги у селищі. [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] Тиждень.ua. 19.11.2014.

Посилання

• БУЛА́ВИНСЬКЕ [Архівовано 12 травня 2016 у Wayback Machine.] // ЕСУ
• Картка на сайті ВР
• ІМСУ