Буценко Микола Валерійович

Микола Буценко
Загальна інформація
Повне ім'яБуценко Микола Валерійович
ГромадянствоУкраїна Україна
Народження20 червня 1991(1991-06-20) (33 роки)
Одеса, Українська РСР, СРСР
Alma materНаціональний університет «Одеська юридична академія»
Вагова категоріяЛегша (англ. Bantamweight) (до 56 кг)
Зріст170 см
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Спортивні медалі
Представник Україна Україна
Бокс
Чемпіонат світу
Бронза Алмати 2013 Легша
Чемпіонат Європи
Срібло Мінськ 2013 Легша
Срібло Харків 2017 Легша
Європейські ігри
Срібло Мінськ 2019 Легша

Буценко Микола Валерійович (нар. 20 червня 1991) — український боксер-аматор. Срібний призер чемпіонату Європи (2013)[1], бронзовий призер чемпіонату світу (2013), чемпіон України. Брав участь у Світовій серії боксу протягом трьох сезонів до 2016 року у складі команди Українські отамани. Випускник факультету цивільної та господарської юстиції Національного університету «Одеська юридична академія»[2].

Аматорська кар'єра

[ред. | ред. код]

У червні 2021 року Буценка було кваліфіковано для участі в літніх Олімпійських іграх в Токіо від України. Окрім нього, до чоловічої сітки представників України було включено Ярослава Харциза, Євгена Барабанова, Олександра Хижняка, Цотне Рогаву, до жіночої сітки увійшла Ганна Лисенко.[3][4]

Світова серія боксу

[ред. | ред. код]

Виступав протягом 3,4 та 5 сезону за українську команду «Ukraine Otamans», де здобув 6 перемог, та зазнав 5 поразок.

Результат Команда Суперник Спосіб Дата Місце Примітки Відео
Перемога Італія «D&G Italia Thunder» Італія Даніеле Лімоне WP (3:0) 8 лютого 2013 Бровари
Перемога Азербайджан «Azerbaijan Baku Fires» Азербайджан Гаірбек Гермаханов WP (3:0) 22 березня 2013 Київ 1/4 фіналу
Поразка Казахстан «Astana Arlans» Казахстан Мірас Жакупов WP (3:0) 11 травня 2013 Астана Фінал
Поразка Італія «D&G Italia Thunder» Алжир Хедафі Джелхір WP (3:0) 13 грудня 2013 Бровари
Перемога Німеччина «German Eagles» Німеччина Едгар Вальт KO 2 8 березня 2014 Франкфурт
Поразка Росія «Russian Boxing Team» Росія Володимир Нікітін WP (3:0) 31 березня 2014 Москва 1/4 фіналу
Перемога Мексика «Mexico Guerreros» Мексика Серхіо Чіріно Альфредо Свнчес WP (3:0) 16 січня 2015 Київ
Поразка КНР «China Dragons» КНР Джінхао Діао WP (3:0) 30 січня 2015 Санья
Перемога Алжир «Algeria Desert Hawks» Алжир Фахем Хаммачі WP (3:0) 13 лютого 2015 Бліда
Перемога Велика Британія «British Lionhearts» Велика Британія Кайс Ашфак TKO 5 12 березня 2015 Лондон
Поразка Марокко «Morocco Atlas Lions» Марокко Мохаммед Хамут TKO 4 27 березня 2015 Касабланка

Спортивні досягнення

[ред. | ред. код]

Міжнародні аматорські

[ред. | ред. код]

Регіональні аматорські

[ред. | ред. код]

Державні нагороди

[ред. | ред. код]
  • Орден «За заслуги» III ст. (15 липня 2019) —За досягнення високих спортивних результатів ІІ Європейських іграх у м.Мінську (Республіка Білорусь), виявлені самовідданість та волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України[5]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Микола Буценко: «Срібло чемпіонату Європи — це лише початок». Архів оригіналу за 9 січня 2018. Процитовано 17 липня 2017. [Архівовано 2018-01-09 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Микола Буценко: Бокс без шоломів — палиця на два кінці. Архів оригіналу за 9 січня 2018. Процитовано 8 січня 2018.
  3. ↑ Шестеро боксерів представлять Україну на Іграх у Токіо. РБК-Украина (рос.). Процитовано 29 червня 2021.
  4. ↑ Бокс. Україна отримала ще дві олімпійські ліцензії. www.golos.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021. [Архівовано 2021-06-29 у Wayback Machine.]
  5. ↑ Указ президента України № 522/2019 від 15 липня 2019 року «Про відзначення державними нагородами України членів національної збірної команди України на ІІ Європейських іграх. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 18 липня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]