Важные истории

Важные истории
Дата створення / заснування 30 квітня 2020[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Логотип
Засновник Роман Анін[3] і Шмагун Олеся Валентинівна[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Текст девізу Расследования – это модно Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна  Росія[4] і  Латвія[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Розташування штаб-квартири Латвія Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова твору або назви російська[6] і англійська[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Отримані відзнаки
Електронна пошта mailto:letter@istories.media Редагувати інформацію у Вікіданих
URL каналу istories.media/rss/all.xml​(рос.) Редагувати інформацію у Вікіданих
Головний редактор Роман Анін[8] Редагувати інформацію у Вікіданих
Кількість підписників у соціальних мережах 658 000 ± 999[9] Редагувати інформацію у Вікіданих
Офіційний сайт​(рос.)
Офіційний сайт​(англ.) Редагувати інформацію у Вікіданих

«Важные истории» («Важливі історії») — інтернет-видання, яке спеціалізується на журналістських розслідуваннях. Засноване у 2020 році російськими журналістами Романом Аніним та Олесею Шмагун[10]. Зареєстровано в Латвії.

Історія

[ред. | ред. код]

До кінця 2018 року Роман Анін 10 років працював редактором відділу розслідувань «Нової газети»[11]. У 2020 році він заснував власне медіа, яке спеціалізується на розслідуваннях[12].

На початковому етапі видання працювало спільно з «Новою газетою», а його матеріали були присвячені нелегальним постачанням апаратів штучної вентиляції легенів та експрес-тестів до російських лікарень, питанням державної монополії на виробництво одноразових масок під час пандемії коронавірусу навесні 2020 року[13]. Пізніше журналісти опублікували авторські розслідування про реформу поводження з відходами виробництва та споживання в РФ; про дочку Володимира Путіна Катерину Тихонову та його колишнього зятя Кирила Шамалова[14]; матеріал із назвою «Кто устроил охоту на Навального» («Хто влаштував полювання на Навального»)[15]; про катастрофи з розливом нафти в Росії[16] та по інших темах. У 2021 році в діяльності Міжнародного консорціуму журналістів-розслідувачів з розслідування «Паперів Пандори» від Росії брали участь журналісти «Важливих історій»[17].

20 серпня 2021 року Мін'юст РФ вніс до реєстру ЗМІ — «іноземних агентів» зареєстровану в Латвії юридичну особу Istories fonds, яка видає «Важные истории», а також головного редактора «Важных историй» Романа Аніна та журналістів видання Романа Шлейнова, Олесю Мароховську, Ірину Долиніну, Дмитра Великовського та Олесю Шмагун[18]. Приводом для включення стала співпраця з іншими журналістськими виданнями, визнаними іноагентами раніше[19].

5 березня 2022 року засновника видання, IStories fonds, Мін'юст РФ включив до реєстру небажаних організацій. Підставою для цього стало рішення Генпрокуратури від 22 лютого того ж року[20]. 11 березня Роскомнадзор заблокував сайт видання за «розміщення недостовірної суспільно значущої інформації» про вторгнення Росії на територію України[21].

Характер видання

[ред. | ред. код]

«Важные истории» публікують свої розслідування у вигляді документальних фільмів і коротких роликів на своєму Youtube-каналі, а також у вигляді репортажів, інтерв'ю, «карток» та текстових розслідувань на своєму сайті[22]. Крім того, сайт «Важливих історій» позиціонується авторами як майданчик для майстер-класів із технології розслідувальної журналістики[23]. Видання також публікує матеріали в Telegram, ВКонтакті, Instagram, GitHub, Twitter та Facebook.

Діяльність

[ред. | ред. код]

Видання «Важные истории» зареєстроване як некомерційна організація та не має власника[10]. За заявою редакторів, кошти на розслідування видання отримує через краудфандинг та систему пожертвувань[24]. Створювачі повідомляють, що видання робить акцент на довідності та наданні первинних джерел, за якими читач може власноруч перевірити достовірність матеріалу, а також на кооперації з іншими незалежними виданнями[25]. Деякі розслідування ґрунтуються на отриманні закритих даних, які передаються анонімними джерелами[26].

Видання Znak зазначає, що «Важные истории» зазнають тиску російської влади через свою діяльність[27]. Зокрема, після публікації матеріалу про сім'ю Володимира Путіна акаунти соцмереж журналістів видання перебували під атакою[28]. З метою безпеки головний офіс видання розташовано в Ризі, хоча всі журналісти працюють із Росії[29][30] — з Москви, Магадана, Ярославля та інших міст[31].

У квітні 2021 року в будинку головного редактора та в офісі видання проходили обшуки, ініційовані ФСБ, без повідомлення про це редакторів[32].

15 серпня 2022 року «Важные истории» опублікували розслідування, присвячене виявленню імен російських солдатів, причетних до масових вбивств мирних жителів в селі Андріївка Бучанського району Київської області, які опинилися під окупацією у лютому — березні 2022 року[33]. Серед іншого, розслідування підтвердило злочини, скоєні полковником російської армії Азатбеком Омурбековим.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Станом на грудень 2021 року журналісти видання 8 разів отримували журналістську премію «Редколегія»[34].

Контакти

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  • "Важные истории" - о Шамалове, предположительно, бывшем зяте Путина. Главное. Русская служба Би-би-си (рос.). 7 грудня 2020. Процитовано 5 лютого 2021.
  1. ↑ Журналисты-расследователи запустили медиа «Важные истории». Его авторы — выходцы из «Новой газеты»
  2. ↑ «Важные истории» — новое медиа с независимыми расследованиями и курсами для журналистов
  3. ↑ а б https://novayagazeta.ru/articles/2020/04/30/161147-zhurnalisty-rassledovateli-zapustili-media-vazhnye-istorii-ego-avtory-vyhodtsy-iz-novoy-gazety
  4. ↑ https://www.themoscowtimes.com/author/important-stories-istories
  5. ↑ https://meduza.io/en/feature/2021/08/20/we-re-left-with-no-choice
  6. ↑ Важные истории — Важные истории.
  7. ↑ IStories — Важные истории.
  8. ↑ https://www.rferl.org/a/russia-fsb-investigative-journalist-roman-anin/31195981.html
  9. ↑ YouTube Application Programming Interface
  10. ↑ а б Журналисты-расследователи запустили медиа «Важные истории». Wonderzine. 30 квітня 2020. Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 5 лютого 2021.
  11. ↑ Журналисты-расследователи запустили медиа «Важные истории». Его авторы — выходцы из «Новой газеты». Новая газета (рос.). 30 квітня 2020. Архів оригіналу за 12 травня 2020. Процитовано 5 лютого 2021.
  12. ↑ Как российские журналисты создают новые независимые проекты. radioportal.ru (рос.). 18 листопада 2020. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 5 лютого 2021.
  13. ↑ Посредники отечества. «Важные истории» о том, как главными поставщиками отечественных ИВЛ стали фирмы, оформленные на «номиналов». Новая газета (ru-RU) . 30 квітня 2020. Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 5 лютого 2021.
  14. ↑ Ольга Мясникова (17 грудня 2020). «Важные истории»: «Владимир Путин оклеветал журналистов, комментируя наше расследование». znak.com. Архів оригіналу за 13 лютого 2021. Процитовано 5 лютого 2021.
  15. ↑ Александр Родин (18 вересня 2020). «Была команда — паровоз поехал». Общая газета (рос.). Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 5 лютого 2021.
  16. ↑ Журнал «Важные истории» выпустил исследование о нефтеразливах в России. Strelka Mag (рос.). 15 жовтня 2020. Архів оригіналу за 22 квітня 2022. Процитовано 5 лютого 2021.
  17. ↑ Опубликован «Архив Пандоры» об офшорах мировых лидеров и чиновников. Главное. Meduza. Архів оригіналу за 3 жовтня 2021. Процитовано 4 жовтня 2021.
  18. ↑ «Дождь» и «Важные истории» объявили СМИ-«иноагентами» в России. Meduza (рос.). Архів оригіналу за 20 серпня 2021. Процитовано 10 січня 2022.
  19. ↑ Минюст объяснил, почему включил «Важные истории» в список иноагентов. Ъ (рос.). 7 грудня 2021. Процитовано 16 серпня 2022.
  20. ↑ Издание «Важные истории» и OCCRP признаны нежелательными в России. www.kommersant.ru (рос.). 5 березня 2022. Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 5 березня 2022.
  21. ↑ РКН объяснил блокировку сайтов «Голоса», Amnesty International и «Важных историй». Интерфакс. 11 марта 2022. Архів оригіналу за 13 березня 2022. Процитовано 11 марта 2022.
  22. ↑ «Важные истории» запустили курс по программированию на Python для журналистов. Журнал Журналист (рос.). 29 жовтня 2020. Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 5 лютого 2021.
  23. ↑ Ольга Королева (9 листопада 2020). Бесплатные курсы программирования для журналистов от портала «Важные истории». newreporter.org (ru-RU) . Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 5 лютого 2021.
  24. ↑ Роман Чернянский (30 квітня 2020). «Важные истории» — новое медиа с независимыми расследованиями и курсами для журналистов. The Village (рос.). Архів оригіналу за 1 березня 2021. Процитовано 5 лютого 2021.
  25. ↑ Анастасия Филиппова (11 червня 2020). «Важные истории». О новом проекте журналистов-расследователей. Журнал Журналист (рос.). Архів оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 5 лютого 2021.
  26. ↑ «Важные истории»: Кирилл Шамалов, известный как «зять Путина», купил долю в «Сибуре» всего за $100. RTVI (рос.). 12 липня 2020. Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 5 лютого 2021.
  27. ↑ Мария Плюснина, Дмитрий Комаров (16 грудня 2020). Почему СМИ стали публиковать больше расследований о коррупции и как власти этому противостоят. znak.com. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 5 лютого 2021.
  28. ↑ Игнат Бакин (18 грудня 2020). Неизвестные пытались взломать аккаунты авторов расследования о дочери и бывшем зяте Путина. znak.com. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 5 лютого 2021.
  29. ↑ О чем будут «Важные истории». Hetq.am (рос.). Архів оригіналу за 19 травня 2020. Процитовано 5 лютого 2021.
  30. ↑ Российские журналисты-расследователи запустили новое издание «Важные истории». radioportal.ru (рос.). 2 травня 2020. Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 5 лютого 2021.
  31. ↑ Алексей Пивоваров (24 грудня 2020). Кто они — авторы самого громкого расследования года? / Интервью Романа Анина Алексею Пивоварову. Редакция. Архів оригіналу за 8 лютого 2021. Процитовано 5 лютого 2021.
  32. ↑ «Важные истории» сообщили об обыске в редакции. Его провели, когда там не было никого из сотрудников издания. meduza.io. meduza. 10 квітня 2021. Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 13 квітня 2021.
  33. ↑ Командир дал приказ: «В расход их». istories.media (рос.). Процитовано 29 серпня 2022.
  34. ↑ Лауреаты. Редколлегия. Архів оригіналу за 28 грудня 2021. Процитовано 28 грудня 2021.