Вацлав Іванюк

Вацлав Іванюк
Народився17 грудня 1912(1912-12-17)
Старе Хойно
Помер5 січня 2001(2001-01-05) (88 років)
Торонто
Країна Республіка Польща[1]
Діяльністьписьменник, перекладач, поет
Alma materВільний польський університет
Нагороди
CMNS: Вацлав Іванюк у Вікісховищі

Вацлав Іванюк (17 грудня 1912[2], с. Старе Хойно — 5 січня 2001, Торонто) — польський поет, перекладач, літературний критик, есеїст.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Закінчив Державну вчительську семінарію та Вільний польський університет у Варшаві. Дебютував у 1933 році в журналі «Kuźnia Młodych». До 1939 року публікував вірші у виданнях: «Kamenie», «Okolicy Poetów», «Дзеркало», «Культура». Один із засновників поетичної групи «Волинь»[3]. Як стипендіат Національного фонду культури проходив консульську практику в Буенос-Айресі. Після початку Другої світової війни пішов добровольцем до польської армії у Франції. Воював під Нарвіком у лавах Окремої бригади підгальських стрільців. Після поразки Франції без успіху намагався потрапити до Великої Британії. Був інтернований до іспанського табору Міранда де Ебро. У 1943 році Вацлава Іванюка разом з іншими поляками перевели через Португалію та Гібралтар до Англії. Був офіцером 1-ї бронетанкової дивізії. У складі дивізії проходив службу в 1-му зенітно-артилерійському полку. Брав участь у висадці в Нормандії та пройшов бойовий шлях через Францію, Бельгію, Нідерланди до Вільгельмсгафена, Німеччина. Залишався в армії до демобілізації у 1948 році[4]. За мужність нагороджений Хрестом Хоробрих, а також французькими й англійськими медалями. Після закінчення війни залишився в Англії та навчався в Кембриджі. У 1948 році Вацлав Іванюк переїхав до Канади. Мешкав в Едмонтоні, Оттаві та Торонто, де 1951 року разом із групою друзів заснував літературно-мистецький клуб «Smocza jama»[5]. Підписав лист польських письменників за кордоном про солідарність із підписантами протесту проти змін до Конституції ПНР (лист 59)[6]. Лауреат премії Асоціації польських письменників за кордоном 1978 року[7].

Творчість

[ред. | ред. код]

Публікував свої вірші, статті, літературні огляди та переклади англомовної поезії, зокрема в таких джерелах, як «Новини», «Континенти», «Oficynie Poetów», паризькій «Культурі». У польській пресі твори Іванюка почали друкуватися лише у 1980-х роках. Опубліковано, серед іншого: в «Akcent», «Więź», «Kresy», «Twórczość», «Tygodnik Powszechny». Вацлав Іванюк є автором понад як 20 томів поезії, прозових книг, численних критичних статей, рецензій, досліджень і перекладів американських і канадських поетів.

На поезію Іванюка раннього періоду вплинула поезія Юзефа Чеховича, також можна простежити вплив автора «Цинамонових крамниць» Бруно Шульца[8].

Архів Вацлава Іванюка зберігається в Архіві польської еміграції університетської бібліотеки в Торуні.

Поет Януш Шубер присвятив Вацлаву Іванюку вірш під назвою «На снігу», який опубліковано у збірці поезій «Ліс у дзеркалах» 2001 року[9].

Збірки поезій

[ред. | ред. код]
  • Pełnia czerwca (Повний червень) (1936)
  • Dzień apokaliptyczny (Апокаліптичний день) (1938)
  • Czas Don Kichota (Час Дон Кіхота) (1946)
  • Dni białe i dni czerwone (Білі дні і червоні дні)
  • Pieśń nad pieśniami (Пісня Пісень) (1953)
  • Milczenia (Тиша) (1959)
  • Wybór wierszy (Вибір віршів) (1965)
  • Ciemny czas (Темний час) (1968)
  • Lustro (Дзеркало) (1971)
  • Nocne rozmowy (Нічні розмови)
  • Nemezis idzie pustymi drogami (Немезида ходить порожніми дорогами) (1978)
  • Dark Times (Темні часи) (1979)
  • Evenings on Lake Ontario. From My Canadian Diary (Вечори на озері Онтаріо. З мого канадського щоденника) (1981)
  • Kartagina i inne wiersze (Карфаген та інші вірші) (1987)
  • Powrót (Повернення) (1989)
  • Moje obłąkanie (Мій розлад) (1991)
  • Zanim znikniemy w opactwie kolorów (Перш ніж ми зникнемо в абатстві кольорів) (1991)
  • Moje strony świata (Мої сторони світу) (1994)
  • W ogrodzie mego ojca (У саду мого батька) (1998)

Проза

[ред. | ред. код]
  • Podróż do Europy. Opowiadania i szkice (Подорож до Європи. Оповідання та етюди) (1982)
  • Ostatni romantyk. Wspomnienie o Józefie Łobodowskim (Останній романтик. Спогади Юзефа Лободовського) (1998}

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ Poeta utrzymywał, że urodził się w 1915. Naprawdę był jednak 3 lata starszy niż podawał. Zachowały się księgi parafialne oraz dokumenty szkolne, studenckie i wojskowe, które jednoznacznie wskazują na 1912. Zob.: Wolski, Jan. "Jakoś nie mogłem pisać sielanek..."
  3. ↑ [1], Lech Wojciech Szajdak, "Grupa Poetycka „Wołyń” – geneza, przedstawiciele, wiersze" 
  4. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 26 грудня 2021. Процитовано 28 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  5. ↑ Ze sceni i estrady, I. Habrowska-Jellaczyc i A. Tomaszewski, wyd. PFW, Toronto, 1987
  6. ↑ Kultura 1976/03/342 Paryż 1976, s. 34.
  7. ↑ Lista laureatów – 1951-2011 – Związek Pisarzy Polskich na Obczyźnie. www.zppno.org. Процитовано 29 січня 2024.
  8. ↑ w wierszu Kafka i Schulz
  9. ↑ Las w lustrach / Forest in the Mirrors. Rzeszów: YES. 2001. с. 17. ISBN 83-911519-2-1.

Посилання

[ред. | ред. код]