Вацлав Шимановський (скульптор)

Вацлав Шимановський
пол. Wacław Szymanowski
Народився23 серпня 1859
Варшава
Помер22 липня 1930
Варшава
ПохованняРаковицький цвинтар
Країна Республіка Польща
 Російська імперія
Діяльністьскульптор, художник
Alma materМюнхенська академія мистецтв
Знання мовпольська[1]
Роки активності1875[2] — 1930[2]
Magnum opusПам'ятник Фридерикові Шопену у Варшаві
Нагороди
офіцерський хрест ордена Відродження Польщі

Вацлав Шимановський (нар. 23 серпня 1859 р. в Варшаві, пом. 22 липня 1930 там же) — польський скульптор і художник, працював в стилі модерн.

Біографія

[ред. | ред. код]

Був сином письменника Вацлава Шимановського і батьком проф. Вацлава Шимановського. У 1875-1879рр. вивчав скульптуру у Ципріана Годебского і вивчав живопис у французькій Національній вищій школі витончених мистецтв «École des Beaux-Arts», навчався в 1880-1882рр. в Мюнхені (в середині жовтня 1880р. вступив до Академії витончених мистецтв - Antikenklasse)[3], водночас працюючи в художній майстерні разом з Станіславом Грохольським. У 1889 році за картину «Сварка гуцулів» (пол. «Kłótnia Hucułów») він отримав золоту медаль на виставці в Парижі, де проживав до 1905 року, залишивши малярство в 1895 році, повністю присвятивши себе скульптурі.

2 травня 1923 року йому було присвоєно офіцерський Хрест Ордена Відродження Польщі[4]. Художник одружився з американською дівчиною Габріель Тернер. Похований на Раковицькому цвинтарі в Кракові (ряд 33 І) у сімейній гробниці власного проекту.

Творчість

[ред. | ред. код]

Вацлав Шимановський був автором багатьох надгробних плит (у тому числі для свого батька на Повонзківському цвинтарі) та пам'ятників (пам'ятника Фридерику Шопену у Варшаві з 1909 (дизайн) - 1926 (виконання), на даний час на місці оригіналу знищеного німцями стоїть копія). У Варшаві в парку ім. Ромуальда Траугутта знаходиться скульптура Материнство (пол. Macierzyństwo) з 1903 року, встановлена там в 1929 році[5].

У 1984 році в Вроцлаві був відкритий пам'ятник Юліушу Словацькому. Пам'ятник виконаний Анджеєм Леттовським на основі півметрової скульптури Вацлава Шимановського з 1905 року. Пам'ятник Ю.Словацькому відлитий в бронзі що в Парижі спочатку стояв в Кременцю[6].

Одним з нереалізованих проектів художника була монументальна скульптурна композиція «Похід на Вавель» (дизайн 1907-1911). Він був створений після знесення австрійської лікарні, яка займала західну частину двору Королівського замку на Вавелі. Вона складалася з 52 фігур із зображенням польських правителів та інших особистостей. Через свій суперечливий характер не була реалізована[7]. Модель композиції "Похід на Вавель", а також скульптура "Міцкевич після імпровізації" з 1898 року зберігається сьогодні в Національному музеї в Кракові. У 1903 році був відкритий пам'ятник Артура Гроттгера згідно з проектом Шимановського з 1898 року.

Джерело

[ред. | ред. код]
  • Encyklopedia Warszawy z 1994. PWN, Warszawa.
  • M. Wallis, 1974: Secesja. Wydanie II. Wydawnictwo „Arkady”, Warszawa.
  • Joanna Daranowska-Łukaszewska: Szymanowski Wacław. W: Polski Słownik Biograficzny. T. 50. Warszawa – Kraków: Instytut Historii PAN, 2014, s. 106–111. ISBN 978-83-63352-36-3.

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  2. ↑ а б RKDartists
  3. ↑ H. Stępień, M. Liczbińska (1994). Artyści polscy w środowisku monachijskim w latach 1828–1914 (materiały źródłowe) (вид. II). Kraków: Agencja Wydawniczo-Reklamowa Chors. с. 13. ISBN 83-903086-1-4. {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка); Проігноровано |розділ= (довідка)
  4. ↑ Order Odrodzenia Polski. Trzechlecie pierwszej kapituły 1921–1924. Warszawa: Prezydium Rady Ministrów, 1926, s. 30. 
  5. ↑ Irena Grzesiuk-Olszewska: Warszawska rzeźba pomnikowa. Warszawa: Wydawnictwo Neriton, 2003, s. 252. ISBN 83-88973-59-2. 
  6. ↑ A. Srebrakowski, Słowacki w Krzemieńcu, „Spotkania z Zabytkami” 1993, nr 9, s. 24
  7. ↑ Marta Piszczatkowska (sierpień 2008). Pochód na Wawel (PDF). „Spotkania z Zabytkami”. Архів оригіналу (PDF) за 16 квітня 2017. Процитовано 9 września 2009.

Посилання

[ред. | ред. код]