Венсан Ротьє

Венсан Ротьє
фр. Vincent Rottiers
Венсан Ротьє у 2016 році
Дата народження17 червня 1985(1985-06-17) (39 років)
Місце народженняЕврі, Франція
ГромадянствоФранція Франція
Професіяактор
Роки активності2002 — наш час
IMDbID 1196219
Венсан Ротьє у Вікісховищі

Венса́н Ротьє́ (фр. Vincent Rottiers; нар. 17 червня 1985, Еврі, Ессонн, Франція) — французький актор.

Біографія

[ред. | ред. код]

Венсан Ротьє народився 17 червня 1986 року в Еврі, департамент Ессонн у Франції. Його брат — актор Кевін Азіз. Дебютував у кіно 15-річним, знявшись у 2002 році в «Дияволах» режисера Крістофа Ружіа. Відтоді з'явився майже у 40-а кіно-, телефільмах та серіалах[1].

Серед найкращих ролей Венсана Ротьє — Лукас у фільмі «Пасажир» (реж. Ерік Каравака, 2005) і Тома у фільмі режисерів Клода і Натана Міллерів «Я щасливий, що моя мати жива» (2009). За обидві ролі у цих стрічках актора було номіновано на премію «Сезар» у категорії «Найперспективніший актор».

У 2012 році Венсан Ротьє знявся у біографічному фільму Жиля Бурдо про Огюста Ренуара «Ренуар. Останнє кохання», де зіграв сина видатного художника, майбутнього кінорежисера Жана Ренуара.

Ротьє зіграв головні ролі у фільмах «Острів скарбів» (2007, за романом Стівенсона) та «Світ належить нам» (2012). Серед інших відомих кіноробіт — ролі у фільмах «Глюк» (2004), «Близькі вороги» (2007), «Піна днів» (2013) та «Діпан» (2015, реж. Жак Одіар). За роль Брагіма в «Діпані» актора було втретє номіновано на «Сезара» 2016 року, цього разу як найкращого актора в ролі другого плану[2].

Фільмографія (вибіркова)

[ред. | ред. код]
На Каннському кінофестивалі, 2015
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
2002 ф Дияволи Les diables Жозеф
2004 тф Клас патенту La classe du brevet Ремі
2004 ф Глюк Narco Кевін
2004 ф Мій ангел Mon ange Біллі
2005 ф Будинок Ніни La maison de Nina Габріель
2005 ф Пасажир Le passager Люка
2006 ф Два життя змії Les deux vies du serpent П'єр
2007 ф Острів скарбів L'île aux trésors Джим Гокінс
2007 тф Випадок Саша Гітрі L'affaire Sacha Guitry Жан
2007 ф Близькі вороги L'ennemi intime Лефранк
2008 ф Жінки-агенти Les femmes de l'ombre Едді
2008 кф 664 км 664 km Давид
2009 кф Інстинктивний Instinctif Жером
2009 ф Спочатку À l'origine Ніколя
2009 ф Нам би лише день вистояти... Qu'un seul tienne et les autres suivront Александр
2009 ф Я щасливий, що моя мати жива Je suis heureux que ma mère soit vivante Тома Жуве у 20 років
2009 ф Варта порядку Gardiens de l'ordre Жан, син депутата
2009 с Історії життів Histoires de vies Янн Руссо
2011 ф Перед світанком Avant l'aube Фредерік Буасьє
2011 ф Кохання і садна Love and Bruises Ерік
2011 ф Остання зима L'hiver dernier Йоганн
2011 ф У замішанні Dans la tourmente охоронець з німецькою вівчаркою
2012 кф Караван минулого La dernière caravane Арно
2012 ф Ренуар. Останнє кохання Renoir Жан Ренуар
2012 ф Хроніки шкільного двору Chroniques d'une cour de récré Мусташ
2012 ф Світ належить нам Le monde nous appartient Пуга
2013 ф Піна днів L'écume des jours вірянин
2013 ф Марш La marche Сільван
2014 ф Бодибілдер Bodybuilder Антуан Морель
2014 ф Валентин, Валентин Valentin Valentin Валентин Фонтен
2015 ф Вивчити напам'ять La vie en grand паркувальник
2015 ф Діпан Dheepan Брагім
2016 ф Liens complexes П'єр Молар
2016 ф Ноктюрама Nocturama Грег

Визнання

[ред. | ред. код]
Нагороди та номінації Венсана Ротьє[3]
Рік Категорія Фільм Результат
Премія Сезар
2007 Найперспективніший актор Пасажир Номінація
2010 Я щасливий, що моя мати жива Номінація
2016 Найкращий актор другого плану Діпан Номінація

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Vincent Rottiers : Sa filmographie (films et séries) [Архівовано 16 лютого 2016 у Wayback Machine.] на AlloCiné
  2. Vincent Formica, Laëtitia Forhan. César 2016 : Marguerite, Trois souvenirs de ma jeunesse, Dheepan et Mustang en tête des nominations (фр.) . 27.01.2016. Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 28.01.2016.>
  3. Нагороди та номінації Венсана Ротьє на сайті IMDb(англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]