Вернер Грунер

Вернер Грунер
нім. Werner Gruner
Народився7 червня 1904(1904-06-07)
Zschadraßd, Кольдіц, Лейпциг, Саксонія
Помер29 червня 1995(1995-06-29) (91 рік)
Дрезден, Німеччина
Країна Німеччина
Діяльністьінженер, викладач університету
Alma materДрезденський технічний університет
Знання мовнімецька
ЗакладДрезденський технічний університет і Брауншвейзький технічний університет
ПартіяНаціонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Нагороди
Хрест Воєнних заслуг I класу
Хрест Воєнних заслуг I класу
Хрест Воєнних заслуг II класу
Хрест Воєнних заслуг II класу
Орден «Прапор праці» (НДР)
Орден «Прапор праці» (НДР)

Вернер Грунер (нім. Werner Gruner; 7 червня 1904, Кольдіц29 червня 1995, Дрезден) — німецький інженер-механік, доктор інженерних наук, професор, спеціаліст з обробки металу і розробки сільськогосподарських машин. В першу чергу відомий як розробник кулемета MG-42.

В російських і радянських джерелах прізвище часто неправильно подається як Грюнер або Грюнов.

Біографія

[ред. | ред. код]

В 1923/28 роках навчався Дрезденському вищому технічному училищі. Учень Евальда Заксенберга. Після завершення навчання працював науковим асистентом в університеті. В 1932 році влаштувався в фірму Metall- und Lackwarenfabrik Johannes Großfuß в Дебельні. В 1933 році вступив в НСДАП. Під час Другої світової війни очолив розробку MG-42. В 1943/44 роках — викладач неріжучої обробки листового металу в Брауншвейзькому вищому технічному училищі. В кінці 1944 року повернувся в Дебельн.

В 1945 або 1946 році був доставлений в СРСР, де працював над розробкою зброї. В 1950 або 1952 році повернувся в Німеччину. З 1952 року — професор і викладач технології безрізальної штамповки на факультеті машинобудування Дрезденського вищого технічного училища. З 1953 року — повний професор машинобудування. З 1969 року — також професор Інституту технології сільськогосподарських машин і директор секції автомобільної, сільськогосподарської і конвеєрної техніки свого училища. В 1958/61 роках — ректор училища. В 1959 році запросив студентів Вільного університету Берліна і Берлінського технічного університету виступити свідками на процесі над студентами Дрезденського вищого технічного училища, які запропонували 16 пунктів демократизації НДР.

Грунер був членом Товариства німецько-радянської дружби, Культурного союзу НДР і Палати техніки, а також головою Товариства поширення наукових знань «Уранія» в районі Дрездена. Членом СЄПН ніколи не був.

В 1969 році вийшов на пенсію, проте до 1978 року продовжував викладати в Дрезденському технічному університеті. Похований на лісовому цвинтарі «Білий олень» в Дрездені.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Versuche über das maschinelle Sägen von Stein mit glattrandigen Stahlbändern und Quarzsand. Berlin 1933.
  • Meßtechnik und Meßmethoden für Forschungsarbeiten im Rahmen der Landtechnik. Prag 1958.
  • Zehn Jahre DDR, zehn Jahre TH Dresden: Festansprache. Dresden 1959.
  • Hochschule und Praxis. Dresden 1960.
  • Probleme der Meß-, Steuerungs- und Regelungstechnik in der Landwirtschaft. Berlin 1966.

Література

[ред. | ред. код]
  • Siegfried Kuntsche, Uwe Fraunholz: Gruner, Werner. In: Wer war wer in der DDR? 5. Ausgabe. Band 1. Ch. Links, Berlin 2010, ISBN 978-3-86153-561-4.
  • Interessenvereinigung Senioren der Landtechnik: Werner Gruner – Leben & Werk. Rostock 2005.
  • Theophil Gerber: Persönlichkeiten aus Land- und Forstwirtschaft, Gartenbau und Veterinärmedizin – Biographisches Lexikon - , 4. erweiterte Auflage, Verlag NoRa Berlin, 2014, S. 257.

Посилання

[ред. | ред. код]