Виріб-181 | |
---|---|
Виріб-181 | |
Призначення: | Випробування конструкції крила аркового типу |
Історія виробництва | |
Розробник: | АНТК імені Олега Антонова |
Виробник: | Серійний завод «Антонов» |
Всього збудовано: | 1 |
Конструктор: | Н.А. Орлов |
Характеристики | |
Екіпаж: | 2 ос. |
Максимальна швидкість: | 225 км/год |
Мінімальна швидкість: | 30-40 км/год |
Дальність польоту: | 750 км |
Практична стеля: | 4200 м |
Довжина розбігу: | 70 м |
Довжина пробігу: | 80 м |
Розміри | |
Довжина: | 7.31 м |
Висота: | 2,5 м |
Розмах крил: | 7,3 м |
Площа крил: | 7 м² |
Шасі: | 3-х опорне |
Маса | |
Нормальна злітна: | 820 кг |
Максимальна злітна: | 900 кг |
Силова установка | |
Двигуни: | LOM М-337А (потужність 210 к.с; 6 циліндровий) |
Озброєння |
Виріб-181 — експериментальний літальний апарат з крилом аркової конструкції, що був розроблений в АНТК імені Олега Антонова, в Києві в кінці 1980-х років.
Автором арочного типу крила є американський конструктор Уіллард Кастер, який у 30-50-хх рр.. ХХ століття розробив і побудував кілька експериментальних літаків, на яких застосував винайдену ним аеродинамічну схему[1]. Її основною особливістю, за задумом Кастера, була здатність напівкруглого крила створювати, завдяки своїй формі, додаткову статичну підйомну силу. Однак довести втілення концепції до життєздатних характеристик Кастеру не вдалося, і аркове крило не отримало розповсюдження в авіабудуванні.
Кастер стверджував, що апарат з таким крилом здатен злітати і підніматися майже вертикально, або зависати, зберігаючи швидкість залізничного транспортного засобу.
«Виріб-181» побудований в єдиному дослідному екземплярі оснащений унікальним крилом арочного типу. В рамках ДКР вели розробку літаючої моделі літака з комбінованим крилом. Роботи над апаратом розпочалися в 1975 році. Експериментальна машина була створена в кінці 1980-х рр.. для відпрацювання саме цієї аеродинамічної схеми. Однак літак, який повинен був продемонструвати зліт після всього 30-40 метрів розбігу і стійкий політ на мінімальній швидкості в 30-40 км/год, на жаль, в повітря так і не піднявся[2].
Причиною передчасного згортання програми зі створення «Виробу 181» став розпад СРСР і подальше за цим припинення фінансування робіт. Таким чином, вже випробуваний на швидкісні пробіжки новітній літальний апарат назавжди залишився на землі. Програму, під яку Виріб-181 розроблявся, закрили за місяць до призначеної методичної ради по першому вильоту. Якби цього не сталося, то машина злетіла б обов'язково.[3]
Незвичність аеродинамічної схеми, перервані роботи і, «штучність» літака, який у вкрай нечисленних книжкових джерелах помилково іменується «Ан-181» (цей повний індекс офіційно призначено не був), стали причиною, по якій ця Антонівська розробка залишилася практично невідомою.
Лише одного разу, в 1991 р., «Виріб 181» було продемонстровано широкій публіці на авіашоу у Гостомелі[4].
Тепер же чудово збережений унікальний раритет можна буде побачити у Державному музеї авіації України.
У рамках існуючої двосторонньої програми між музеєм Жуляни і ДП «Антонов» щодо створення титульної колекції літаків «Ан», в червні музей переданий побудований в єдиному екземплярі літак «Виріб 181». В липні 2010 р. на музейну стоянку в Жулянах був поставлений новий експонат: літак Виріб 181 з бортовим номером СССР-190101[5][6].
Літак обладнаний ліхтарем, що скидається в польоті на випадок нештатної ситуації.
Крило має аркову конструкцію[7].
Шасі не прибирається в польоті.
Кіль має V-подібну конструкцію.
Екіпаж експериментального літального апарату мав складатися з 2-х чоловік.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)