Висунь (річка)
| Висунь | |
|---|---|
| 47°06′52″ пн. ш. 32°53′45″ сх. д. / 47.11441667° пн. ш. 32.89588889° сх. д. | |
| Витік | біля села Вишневого |
| • координати | 48°03′13″ пн. ш. 32°47′01″ сх. д. / 48.0537° пн. ш. 32.7837° сх. д. |
| Гирло | р. Інгулець |
| • координати | 47°06′53″ пн. ш. 32°53′48″ сх. д. / 47.1147° пн. ш. 32.8967° сх. д. |
| Басейн | басейн Дніпра |
| Країни: |  Україна |
| Регіон | Кіровоградська область Миколаївська область |
| Довжина | 195 км |
| Площа басейну: | 2670 км² |
| Притоки: | Яр Терноватий, Балка Лозоватка, Вербова (ліві) Балка Чабанка, Балка Кодима, Балка Добра (праві) |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Ви́су́нь (Вулсу́нь або Ісун) — річка в Україні, у межах Долинського району Кіровоградської області та Баштанського, Березнегуватського і Снігурівського районів Миколаївської області. Права притока Інгульця (басейн Дніпра).
Довжина 195 км, площа басейну 2670 км². Долина у верхів'ї симетрична, у нижній течії терасована, асиметрична; її ширина до 3 км. Річище у верхній течії випрямлене, у нижні звивисте. Ширина річища до 20 м, глибина від 0,8 до 1,5 м. Похил річки 0,9 м/км. Споруджено багато ставків (бл. 150) та невеликі водосховища. Живлення річки здебільшого снігове; пересихає у верхній та нижній частині течії. Використовується для водопостачання, рибництва.
Бере початок на південній окраїні Придніпровської височини, біля села Вишневого. Тече переважно на південь по Причорноморській низовині. Впадає до Інгульця на північний схід від села Павло-Мар'янівки, що неподалік (на схід) від міста Снігурівки.
- Яр Терноватий, Балка Лозоватка, Вербова (ліві); Балка Чабанка, Балка Кодима, Балка Добра (праві).
На річці розташовані райцентри: Казанка і Березнегувате, а також чимало сіл.
Первинна назва Вицунь. Назва від -иц «пити» (татарське), давньотюркського і татарського -іц «пий», аварського -ицу «джерело». Висунь має значення, близьке до українського «водопій, місце для напування худоби»[джерело?].
Вчений В. Лучик довів, що назва Висунь має праслов'янське походження. Її основа — «вис», що означало — «рідина», «розливатись», «текти». Ця назва збереглась у первісному вигляді, попри те, що на території, по якій вона протікає, перебували різні народи, котрі давали свої назви географічним об'єктам. Можливо, назва походить від давньоруського слова «виска», що за словником В. Даля означає струмок, річечку, яка зв'язує озеро й річки.
- Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
- Хільчевський В. К., Кравчинський Р. Л., Чунарьов О. В. Гідрохімічний режим та якість води Інгульця в умовах техногенезу. — К.: Ніка-центр, 2012. — 180 с.
- ВСМ [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.].
- Топонімічний словник України
