Войцех Кентшинський

Войцех Кентшинський
пол. Wojciech Kętrzyński
Пам'ятник В. Кентшинському у Кентшині
Псевдонім. Adalbert von Winkler
Народився11 липня 1838(1838-07-11)
Гіжицько
Помер15 січня 1918(1918-01-15) (79 років)
Львів
ПохованняЛичаківський цвинтар[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаРеспубліка Польща
 Австро-Угорщина Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьбібліотекар, медієвіст, історик Східної Європи, історик, етнограф, публіцист Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьісторія[2], етнографія[2], публіцистика[2] і поезія[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий завдякиісторик
Alma materКенігсберзький університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовнімецька[3] і польська[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладНаціональна бібліотека імені Оссолінських Редагувати інформацію у Вікіданих
УчасникПольське повстання 1863—1864 Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоПознанське товариство приятелів наук Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиStanisław Kętrzyńskid Редагувати інформацію у Вікіданих

Войцех Кентшинський (пол. Wojciech Kętrzyński; 11 липня 1838(18380711), Гіжицько — 15 січня 1918, Львів) — польський історик, багатолітній директор Національної бібліотеки імені Оссолінських у Львові.

Біографія

[ред. | ред. код]
Могила на Личаківському цвинтарі

Войцех Кентшинський (ім'я при народженні — Адальберт фон Вінклер) народився 11 липня 1838 року в Гіжицько в родині Йосифа, який працював жандармом у місцевому відділку поліції та Елеонори з дому Раабе, яка походила з Нового Села під Ілавою. Його батько мав дворянське походження, а прізвище походило від назви місцевості Кентшино у Вейгеровському повіті. По смерті батька у 1846 році, Кентшинський у 1849–1853 роках перебував у потсдамській школі для сиріт. У 1853–1855 роках навчався в прогімназії в Льотцені (нині — Гіжицько) завершивши там за два роки п'ятилітній курс.

1856 року одержав листа від сестри, з якого дізнався про своє польське походження та давнє родове прізвище Кентшинський. Через це зацікавився науковим вивченням польської мови. У 1859 році склав іспит зрілості і 13 жовтня розпочав історичні студії на філософському відділі Кенігсберзького університету (Альбертіна). Поринув у патріотичну діяльність, брав безпосередню участь у січневому повстанні 1863 року — організував переправлення зброї польським повстанцям. 11 вересня 1863 року заарештований в селі Яроти та ув'язнений в Верхніх Воротах в Ольштині. Після попереднього звільнення від обвинувачень, 6 жовтня його знов заарештовано і розміщено у в'язницю Моабіт в передмісті Берліну. Його справа пізніше розглядалася у великому судовому процесі поляків в Берліні. Під час процесу був звинувачений у державній зраді, але згодом виправданий.

23 грудня 1864 року засуджений до року ув'язнення у Клодзькій фортеці. Там Кентшинський переклав на латинську мову свою докторську дисертацію. У 1868—1870 роках працював бібліотекарем у Й. Дзялинського в Курніку поблизу Познані. Від 1873 року безперервно працював у науковій установі ім. Оссолінських у Львові. Спочатку з 1 червня 1870 року, як науковий секретар, потім з 1 листопада 1876 року як директор установи.

1906 року отримав другу нагороду фундації Францішека Кохмана зі Львова.[4]

Войцех Кентшинський помер 15 січня 1918 року, похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

Родина

[ред. | ред. код]

Частина родини Войцеха Кентшинського оселилася в Варшаві, інші емігрували до Канади.

Вшанування

[ред. | ред. код]

Пам'ять Войцеха Кентшинського вшановано. В 1946 році мазурське місто Растемборк перейменовано на Кентшин. Прізвищем його названо багато вулиць, зокрема, у 1919-1946 роках, його ім'я носила сучасна вулиця Федьковича у Львові. [5] Також його ім'я носять школи та інші заклади.

Доробок

[ред. | ред. код]

Войцеха Кентшинського за творчим доробком знають як історика, етнографа, політика, публіциста і поета. У своїх роботах опирався на багато на той момент не опублікованих джерел. Критично ставився до історичних містифікацій німецьких істориків. Кентшинський співпрацював з Генриком Сенкевичем, який, при написанні роману «Потоп», безсумнівно користувався його знаннями.

Найважливіші праці Войцеха Кентшинського:

  • У 1868 році публікує в «Познанській Газеті» статтю «Про Мазури», яка також публікувалася 1872 року в скороченій версії. Вона була однією з його перших публікацій, що наближають Мазури до Польщі та Польщу до Мазурів.
  • "Польська газета" з початку XVIII століття ("Пошта Крулевецька" 1718–1720). Опубліковано в «Науковому Провіднику», Львів 1880.
  • Вірші Войцех Кентшинський почав писати німецькою мовою ще в юнацькі роки. Тираж збірки «Aus dem Liederbuch eines Germanisierten (1854—1862)», виданої 1883 року, був згодом конфіскований через протидію пруської й австрійської влади.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ (unspecified title) — Wrocław: 2016. — С. 138. — 322 с.
  2. ↑ а б в г д Чеська національна авторитетна база даних
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ Laureaci konkursu Kochmana… — S. 2.
  5. ↑ Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова... — С. 65,82,108.

Джерела

[ред. | ред. код]