Врода Марина Анатоліївна

Врода Марина Анатоліївна
Дата народження	22 лютого 1982(1982-02-22) (43 роки)
Місце народження	Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Україна
Професія	кінорежисер, сценарист
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого, Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая і Konrad Wolf Film University of Babelsberg^d
Член у	Українська кіноакадемія
IMDb	ID 2979212
Нагороди та премії
Золота пальмова гілка за короткометражний фільм Приз за найкращу режисуру
Висловлювання у Вікіцитатах

Марина Врода, фото: BBC News

Врода Марина Анатоліївна (22 лютого 1982, Київ) — українська кінорежисерка і сценарист.

Лауреатка нагороди «Золота пальмова гілка за короткометражний фільм» Каннського кінофестивалю за короткометражний фільм «Крос» (2011)^[1]. За найкращу режисуру фільму «Степне» отримала нагороду «Леопард» на Міжнародному кінофестивалі у Локарно (2023)^[2]. Заслужений діяч мистецтв України (2023).

Біографічні відомості

Закінчила Київську ЗОШ № 113.^[3]

2003 року — отримала диплом бакалавра права на факультеті лінгвістики і права Міжнародного науково-технічного університету ім. Юрія Бугая.

2007 року — закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого за спеціальністю «Режисура художнього фільму» (майстерня Михайла Іллєнка та Валерія Сивака)^[3].

Була асистентом у масових сценах кінорежисера Сергія Лозниці на зйомках фільму «Щастя моє»^[4].

Фільмографія

Короткий метр

• 2003 — Прости (15 хв., Hi-8, ч/б)
• 2006–2009 — Сімейний портрет (14 хв., 35 мм, ч/б)
• 2007 — Дощ (13 хв., HD, колір)
• 2007 — Клятва (14 хв., 35 мм, колір; дипломна робота)
• 2011 — Крос (15 хв., колір; продюсер Флоранс Келлер (Франція); бюджет (знімальний період) — €3,5 тис., знятий у Пущі-Водиці, Бортничах і Парку Слави в Києві)^[5][4][3]
• 2014 — Равлики (продюсери Ігор Савиченко, Кирило Шувалов)
• 2015 — Пінгвін
• 2022 — Himmel und Erde (міні-серіал)
• 2023 — Степне

Телевізійний фільм

• 2010 — «Посміхнися, коли плачуть зірки»^[6] (під псевдонімом Маргарита Красавіна^[4]; 1 год. 29 хв.; сценарій — Аліна Семерякова; в ролях: Вікторія Ісакова, Олександр Голубєв, Костянтин Милованов, Яна Соболевська, Світлана Антонова; мова — російська)^[7].

Нагороди

• Диплом «За найкращу режисерську роботу» (відео) на фестивалі короткометражних фільмів «Відкрита ніч» в Києві за фільм «Прости» (2004)
• Диплом «За найкращу операторську роботу» (відео) на фестивалі короткометражних фільмів «Відкрита ніч» в Києві за фільм «Прости» (2004)
• Диплом «За найкращу ідею» на фестивалі студентських фільмів «Пролог» за фільм «Прости» (Київ, 2004)
• Приз і диплом «За операторську роботу» на фестивалі короткометражних фільмів в Баку за фільм «Сімейний портрет» (2006)
• Диплом кінофестивалю «Відкрита ніч» в Києві за фільм «Клятва» (2008)
• Третє призове місце на Міжнародному кінофестивалі в Мюнхені за фільм «Дощ» (2007)
• Лауреат Золотої пальмової гілки на Каннському кінофестивалі за короткометражний фільм «Крос» (2011)
• «Леопард» за найкращу режисуру фільма «Степне» на Міжнародному кінофестивалі у Локарно (2023)^[8][9]
• Заслужений діяч мистецтв України (8 вересня 2023) — за вагомий особистий внесок у розвиток української кінематографії, заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, багаторічну сумлінну працю^[10]

Громадська позиція

У вересні 2015 року відмовилася від диплома фестивалю «Кіношок» на знак підтримки ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова^[11]. У червні 2018 року підтримала відкритий лист діячів культури, політиків і правозахисників із закликом до світових лідерів виступити на захист Сенцова й інших політв'язнів.^[12]

Примітки

1. Марина Врода: Кіно мені цікаве, як мистецтво
2. Український фільм переміг на кінофестивалі у Локарно: що відомо про його режисерку Марину Вроду
3. Марина Врода перемогла в Каннах // Газета по-українськи, 24.05.2011
4. Сегодня, 24.05.2011, с. 16
5. Газета по-киевски, 24.05.2011, с. 3
6. Посміхнися, коли плачуть зірки (2010) [Архівовано 16 червня 2017 у Wayback Machine.] ua-cinema.com
7. kinolot.com [Архівовано 16 березня 2011 у Wayback Machine.](рос.)
8. Олена Чередниченко (13 серпня 2023). «Кіношедевр, який стимулює розум»: Фільм Марини Вроди «Степне» отримав «Леопарда» за найкращу режисуру на Міжнародному кінофестивалі в Локарно. Детектор медіа.
9. Володимир Дедей (13 серпня 2023). УКРАЇНСЬКИЙ ФІЛЬМ «СТЕПНЕ» ОТРИМАВ «СРІБНОГО ЛЕВА» НА КІНОФЕСТИВАЛІ У ЛОКАРНО. Дзеркало тижня.
10. Указ Президента України від 8 вересня 2023 року № 566/2023 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня українського кіно»
11. Марина Врода відмовилася від диплома фестивалю «Кіношок» на знак підтримки Олега Сенцова. Її намагалися арештувати [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.] «Детектор медіа»
12. An appeal to the representatives of countries who are expected to travel to the World Cup football games in Russia [Архівовано 22 червня 2018 у Wayback Machine.] Open Democracy, 06.06.2018

Посилання

• У Каннах оголосили переможців: серед них українська режисерка // ТСН (укр.)
• Марина Врода [Архівовано 25 серпня 2011 у Wayback Machine.] на сайті Internet Movie Database (англ.)
• Марина Врода на сайті Kino-teatr.ua (укр.)
• Марина Врода на сайті film-in-ukraine.com (рос.)
• Дежавю: «Золота пальмова гілка» в Каннах і щедрі обіцянки Мінкультури // Радіо «Свобода» [Архівовано 27 травня 2011 у Wayback Machine.] (укр.)
• Марина Врода отримала золоту гілку Канського кінофестивалю (відео) // ТСН (укр.)