Династія Вукановичів (серб. кир.Вукановић, pl. Вукановичі/Вукановићи) — середньовічна сербськадинастія, яка правила внутрішньою Сербією з центром у регіоні Рашка (лат.Rascia), протягом XI-ХІІ ст. Кілька членів династії Вукановичів також правили в деяких інших регіонах (Захумлє, Травунія, Дукля, а також Хорватія). Можливо, рід походить від дуклянської династії Воїславовичів. Пізніше династію Вукановичів у Сербії змінила близькоспоріднена династія Неманичів.[1][2]
Родина Вукановичів була названа пізнішими істориками на честь її засновника Вукана з Сербії. Однак сама родина також відома як династія Урошевичів (серб. кир.Урошевић, pl. Урошевичі / Урошевићи), на честь племінника Вукана, Уроша I з Сербії.
Правителі цієї династії поділялися на дві гілки: гілку в Рашці та гілку в Захумлє. Правителі першої гілки носили титул великий князь (серб. кир.Велики Жупан) Сербії, тоді як її залумська гілка носила титул князя Захумлє. Інші титули включали: бан Хорватії, який належав Белошу з гілки в Рашці, князь Дуклі і Травунії, який тримав Деса з тієї ж гілки, і граф Спліта, який тримав Петар із Захлумської гілки. Інші титули включали герцога Верхньої Залумії, яку тримав Толен II з Залумської гілки, герцога Південної Залумії, якою володів Андрій з Залумської гілки, і князя Прибережжя, якою також володів Андрій з Залумської гілки.
Kalić, Jovanka (1995). Rascia - The Nucleus of the Medieval Serbian State. The Serbian Question in the Balkans. Belgrade: Faculty of Geography. с. 147—155.