Вукановичі

Вукановичі
Зображення
Засновник Вукан
Юрисдикція Середньовічна Сербія
Час/дата припинення існування 1166
CMNS: Вукановичі у Вікісховищі

Династія Вукановичів (серб. кир. Вукановић, pl. Вукановичі/Вукановићи) — середньовічна сербська династія, яка правила внутрішньою Сербією з центром у регіоні Рашка (лат. Rascia), протягом XI-ХІІ ст. Кілька членів династії Вукановичів також правили в деяких інших регіонах (Захумлє, Травунія, Дукля, а також Хорватія). Можливо, рід походить від дуклянської династії Воїславовичів. Пізніше династію Вукановичів у Сербії змінила близькоспоріднена династія Неманичів.[1][2]

Родина Вукановичів була названа пізнішими істориками на честь її засновника Вукана з Сербії. Однак сама родина також відома як династія Урошевичів (серб. кир. Урошевић, pl. Урошевичі / Урошевићи), на честь племінника Вукана, Уроша I з Сербії.

Правителі цієї династії поділялися на дві гілки: гілку в Рашці та гілку в Захумлє. Правителі першої гілки носили титул великий князь (серб. кир. Велики Жупан) Сербії, тоді як її залумська гілка носила титул князя Захумлє. Інші титули включали: бан Хорватії, який належав Белошу з гілки в Рашці, князь Дуклі і Травунії, який тримав Деса з тієї ж гілки, і граф Спліта, який тримав Петар із Захлумської гілки. Інші титули включали герцога Верхньої Залумії, яку тримав Толен II з Залумської гілки, герцога Південної Залумії, якою володів Андрій з Залумської гілки, і князя Прибережжя, якою також володів Андрій з Залумської гілки.

За Хронікою Дуклянського священника, король Дуклян Костянтин Бодін отримав внутрішню Сербію (бл. 1083—1084) і призначив двох князів зі свого двору, братів Вукана і Марка, керувати регіоном Рашка.[3][4] За Мавро Орбіні, Бодін розділив Рашку на два князівства, приписавши одне з князівств Вукану, а інше — Марку.[5][6]

Гілки

[ред. | ред. код]

Гілка в Рашці

[ред. | ред. код]

Гілка в Захлумії

[ред. | ред. код]
  • Завіда (пов. 1112)
  • Мирослав (князь Гумський у 1166—1190 та 1192—1198)
  • Толен (князь Хумський у 1192—1198 рр.)
  • Петар (князь Хумський у 1198—1216 рр.)
  • Андрія (князь Хумський у 1216—1218 рр. і прибл. 1250 р.)
  • Толен II (князь Хумський у 1227—1239 рр.)
  • Нікола (князь Хумський у 1239-?)
  • Богдан (князь Гумський у 1249—1252 рр.)
  • Радослав (князь Гумський у прибл. 1254 р.)

Див. також

[ред. | ред. код]

Список літератури

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Першоджерела

[ред. | ред. код]
  • Flusin, Bernard; Cheynet, Jean-Claude, ред. (2003). John Scylitzès: Empereurs de Constantinople. Paris: Lethielleux. ISBN 9782283604595.
  • Кунчер, Драгана (2009). Gesta Regum Sclavorum. Т. 1. Београд-Никшић: Историјски институт, Манастир Острог.
  • Thurn, Hans, ред. (1973). Ioannis Scylitzae Synopsis historiarum. Berlin-New York: De Gruyter. ISBN 9783110022858.
  • Шишић, Фердо, ред. (1928). Летопис Попа Дукљанина (Chronicle of the Priest of Duklja). Београд-Загреб: Српска краљевска академија.
  • Wortley, John, ред. (2010). John Skylitzes: A Synopsis of Byzantine History, 811–1057. New York: Cambridge University Press. ISBN 9781139489157.
  • Живковић, Тибор (2009). Gesta Regum Sclavorum. Т. 2. Београд-Никшић: Историјски институт, Манастир Острог.

Вторинні джерела 

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]