Вілла Кайзера
| Вілла Кайзера | |
|---|---|
| |
| 47°42′54″ пн. ш. 13°37′15″ сх. д. / 47.715° пн. ш. 13.620833333333° сх. д. | |
| Країна |  Австрія[1] |
| Розташування | Бад-Ішль[1] |
| Тип | royal villad[1] і музей |
| Стиль | неокласицизм |
| Дата заснування | 1860 |
  Вілла Кайзера Вілла Кайзера (Австрія) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Вілла Кайзера (нім. Kaiservilla) розташована у місті Бад-Ішль землі Верхня Австрія, колишня літня резиденція цісаря австро-Угорської імперії Франца Йосифа I та Єлизавети Баварської (СіСі).
Вілла у стилі бідермаєр належала віденському нотаріусу Йозефу Августу Елтцу (нім. Josef August Eltz). ЇЇ купив лікар Едуард Машталер (нім. Eduard Mastalier) (1850). З нагоди перебування Франца Йосифа 1853 у Бад-Ішль і заручин з Єлизаветою Баварською його мати ерцгерцогиня Софія Баварська вручила віллу імператорській парі як весільний подарунок. Віллу перебудували у неокласичному стилі під наглядом Ц.к. першого лейбкамердинера цісаря Антоніо Легренці (нім. Antonio Legrenzi) (1804—1858). Вілла отримала репрезентаційний вхід з колонами і тимпаном, два бічні крила, що надали будівлі форми літери «Е». Надвірний Садівник Франц Раух (нім. Franz Rauch)розробив господарські будівлі. Навколо вілли заклали пейзажний англійський парк. Всі роботи завершили до 1860 р. Фонтан з білого мармуру виконав Віктор Тілгнер[2] (нім. Viktor Tilgner) (1884). У парку розташовано Мармуровий будинок — Refugium (притулок) Єлизавети Баварської (СіСі).
Кожного року по декілька літніх тижнів цісар проводив на віллі, святкуючи тут 18 серпня свій день народження. У правому крилі вілли 28 липня 1914 Франц Йосиф і підписав маніфест[3]-оголошення війни Сербії, що призвело до початку війни, розпаду Австро-Угорської імперії. цісар заповів віллу своїй молодшій доньці Марії Валерії, одруженій з ерцгерцогом Францом Сальватором Австрійсько-Тосканським Габсбургом. Вілла була приватною власністю родини Габсбургів і після зречення від прав на трон Австрії вона залишилась у Марії Валерії. Від неї вілла перейшла до сина Губерта Сальватора Габсбург-Лотарингського, згодом онука Маркуса Габсбург-Лотарингського. Вілла і парк влітку і у певний період зими відкриті для відвідування.
- Franz Weller: XV. Die kaiserliche Villa in Ischl. In: Die kaiserlichen Burgen und Schlösser in Bild und Wort. Band 2. Zamarski, Wien 1880, S. 419—424. — Volltext online. In: archive.org, abgerufen am 25. April 2011 (нім.)
- Hermann Prechtl: Des Kaisers Sommerfrische. (Mit sechs Illustrationen.) In: Oesterreichische Alpenpost, Jahrgang 1903 (Band V), S. 298—301. (Online bei ALO) (нім.)
- Erik G. Wickenburg: Die Kaiservilla in Ischl. Ein kurzer Führer. Selbstverlag, s.l. 1950, OBV (нім.)
- Erwin Hainisch: Zur Geschichte des Parkes der Kaiservilla in Bad Ischl. In: Oberösterreichische Heimatblätter. Band 6.1952. Land Oberösterreich, Linz 1952, ISSN 0029-7550, S. 576 ff. — Volltext online (PDF; 679 kB) (нім.)
- James Wilkie, Claudia Wilkie (Übers.): Die Kaiservilla in Bad Ischl. Akademische Druck- und Verlagsanstalt, Graz 2004, ISBN 3-201-01823-6 (нім.)
- Kaiservilla [Архівовано 27 вересня 2014 у Wayback Machine.] (нім., англ., фр., іт.)
- Bad Ischl — Kaiservilla [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (нім.)
- Kaiservilla Bad Ischl [Архівовано 28 березня 2015 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ а б в Wiki Loves Monuments monuments database — 2017.
- ↑ Viktor Tilgner[de]
- ↑ «An meine Völker!» (нім.). Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 30 вересня 2014.
