Вілфред Берчетт | ||||
---|---|---|---|---|
англ. Wilfred Graham Burchett ![]() | ||||
Народився | 16 вересня 1911[1] ![]() Мельбурн, Австралія ![]() | |||
Помер | 27 вересня 1983[2][1] (72 роки) ![]() Софія, Болгарія ![]() ·злоякісна пухлина ![]() | |||
Поховання | Центральний цвинтар Софіїd ![]() | |||
Країна | ![]() ![]() | |||
Діяльність | військовий кореспондент, журналіст ![]() | |||
Alma mater | Ballarat High Schoold ![]() | |||
Мова творів | англійська ![]() | |||
Жанр | публіцистика ![]() | |||
| ||||
Вілфред Грем Берчетт (англ. Wilfred Graham Burchett, 16 вересня 1911, Мельбурн, Австралія — 27 вересня 1983, Софія, Болгарія) — відомий австралійський журналіст-міжнародник, який протистояв цензурованій і пропагандистській[ненейтрально] західній точці зору часів «холодної війни»: перший західний журналіст, який окреслив приховувані урядом США наслідки атомного бомбардування Хіросіми[джерело?], писав репортажі «з того боку»[якого?] війни в Кореї (зокрема виявив і взяв інтерв'ю у генерала Вільяма Діна[ru], якого вважали вбитим) і у В'єтнамі.
1957 року став платним агентом КДБ.[3] Був оголошений радянським шпигуном[ким?], звинувачений у зраді[ким?].
1940 року Берчетт почав свою кар'єру в журналістиці. Його повідомлення про повстання проти режиму Віші в Новій Каледонії допомогли йому отримати акредитацію в газеті Daily Express. Частину війни провів у Китаї і Бірмі. Був першим західним журналістом, який відвідав Хіросіму після атомного бомбардування, прибувши сам на поїзді з Токіо 2 вересня, в день офіційної капітуляції на борту лінкора «Міссурі». Відправлену азбукою Морзе статтю надруковано на першій сторінці газети Daily Express у Лондоні 5 вересня 1945 року під назвою «Атомна чума» (англ. The Atomic Plague). Це була перша публікація у ЗМІ, в якій йшлося про наслідки радіації і ядерних опадів.1951 року Берчетт вирушив до Китайської Народної Республіки як іноземний кореспондент французької комуністичної газети l'Humanite. В липні 1951 року він і британський журналіст Алан Віннінґтон[4] вирушили в Північну Корею для висвітлення мирних переговорів у Пханмунджомі. Берчетт відвідав кілька таборів для військовополонених у Північній Кореї, порівнявши їх з «розкішним курортом», «курортом у Швейцарії». Берчетт прославився, опитавши військовополоненого генерала США Вільяма Діна, чия доля була невідома. В автобіографії пізніше Дін назвав одну з глав: «Мій друг Вілфред Берчетт».[5][6]1956 року Берчетт прибув до Москви як кореспондент газети National Guardian, американського тижневика. Він отримував щомісячну допомогу від радянської влади. Протягом наступних шести років повідомляв про досягнення СРСР в науці і про відновлення післявоєнної економіки. В останні роки війни у В'єтнамі Берчетту було вже понад 60 років. Він подорожував на сотні миль з солдатами В'єтнамської народної армії і В'єтконгу, перебуваючи під атакою американських військ. Берчетт опублікував численні книги про В'єтнам і війну в ці роки. У 1975 і 1976 роках Берчетт надіслав кілька повідомлень з Камбоджі, вихваляють новий уряд Пол Пота. В статті від 14 жовтня 1976 року в «The Guardian» (Велика Британія) він писав, що «Камбоджа стала робітничо-селянською державою», і її нова конституція «гарантує, що кожна людина має право на чесний і справедливий рівень життя». Проте незабаром відносини між Камбоджею і В'єтнамом погіршилися. Після того, як Берчетт відвідав табори біженців 1978 року, він усвідомив справжню ситуацію. Він засудив «червоних кхмерів», і згодом вони помістили його в список смертників[7].Берчетт переїхав до Болгарії 1982 року і помер від раку в Софії через рік, у віці 72 років.
1955 року британський паспорт Берчетта пропав і вважався вкраденим. Австралійський уряд відмовився випустити заміну і попросив британців зробити те ж саме. Протягом багатьох років Берчетт жив із в'єтнамським, а потім кубинським паспортом. 1969 року Берчетту відмовили у в'їзді в Австралію для участі в похороні батька. Австралійський паспорт видав Берчетту уряд Вітлема 1972 року.
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |