Вільям Джеймс Лінтон

Вільям Джеймс Лінтон
англ. William James Linton
Народження7 грудня 1812(1812-12-07)[1][2][…]
Лондон, Сполучене Королівство[4]
Смерть29 грудня 1897(1897-12-29)[1][3][5] (85 років)
 Гамден
ПохованняState Street Cemeteryd[6]
Країна Сполучене Королівство[4]
Діяльністьботанік, гравер, поет, журналіст, редактор, політик, письменник, ксилограф, художник
У шлюбі зEliza Lynn Lintond[7][8]
Брати, сестриHenry Lintond[9]
Роботи в колекціїНаціональна галерея Вікторії, Оклендська галерея мистецтвd, Смітсонівський музей американського мистецтва[10] і Національна галерея мистецтв
Автограф
CMNS: Вільям Джеймс Лінтон у Вікісховищі

Вільям Джеймс Лінтон (англ. William James Linton; 7 грудня 1812, Лондон — 29 грудня 1897) — англійський та американський художник та ілюстратор.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в Лондоні; навчався у гравера Джорджа Вільмота Боннера, ще в молодості став відомим малюнками для політипажів і створив за життя величезну кількість ілюстрацій для англійських і північноамериканських книг і журналів. Між іншим, їм ілюстровані «Історії гравірування на дереві» для журналу «The Illustrated London News» (1846-47), «Твори померлих англійських живописців» для лондонського художнього товариства (1860), «Плин років» Вільяма Каллена Брайанта, його поема «Танатопсіс» і деякі твори інших письменників.

Чудово працював не тільки олівцем, а й аквареллю. Він був одним з найобдарованіших художників свого часу, істориком і теоретиком мистецтва, видавцем і редактором численних демократичних журналів, брав діяльну участь в політичній боротьбі.

Вільям Джеймс Лінтон був одним з найбільших чартистських поетів і публіцистів, вперше виступив в чартистській пресі в 1839 році. Його гострі політичні вірші та поеми під псевдонімом «Спартак» (Spartacus) друкувалися чи не у всіх чартистських журналах і газетах аж до 1853 року, тобто фактично, поки існував чартизм. Написав серію статей про життя і погляди Джузеппе Мадзіні для чартистської газети соціалістичного спрямування «Червоний республіканець» (англ. The Red Republican), а також біографію Томаса Пейна.

Лінтон переклав англійською мовою кілька робіт Олександра Герцена, в тому числі значні уривки з «Минулого й дум», допомагав із заснуванням Вільної російської друкарні і неодноразово захищав його від нападок реакційної англійської преси. На прохання Герцена для обкладинки і титульного аркуша «Полярної зірки» Лінтон створив зображення профілів п'яти страчених декабристів — Рилєєва, Бестужева-Рюміна, Муравйова-Апостола, Пестеля і Каховського. Домогтися схожості із загиблими 30 років тому керівниками повстання було неможливо, тому портрети були вирішені в умовній манері і стилізовані під античні медальйони.

Після смерті Герцена Лінтон опублікував свої спогади про російського революційного демократа, що увійшли пізніше до книги «Європейські республіканці».

У 1867 році він вирушив у Нью-Йорк і незабаром оселився в Нью-Гейвені.

Творчість

[ред. | ред. код]

Однією з найвідоміших робіт Вільяма Джеймса Лінтона є серія з дванадцяти кольорових ілюстрацій до п'єси Вільяма Шекспіра «Венеційський купець».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
  3. ↑ а б SNAC — 2010.
  4. ↑ а б А. С—в Линтон, Вильям-Джемс // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1896. — Т. XVIIа. — С. 715.
  5. ↑ Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  6. ↑ Find a Grave — 1996.
  7. ↑ Линтон, Элизабет // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1896. — Т. XVIIа. — С. 715.
  8. ↑ Линтон // Малый энциклопедический словарь — 2 — СПб: 1909. — Т. 2.
  9. ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2010.
  10. ↑ https://americanart.si.edu/collections/search/artist/?id=2952

Джерела

[ред. | ред. код]