ГЕС Антуко | |
---|---|
37°18′36″ пд. ш. 71°37′36″ зх. д. / 37.31° пд. ш. 71.6267° зх. д. | |
Країна | Чилі |
Адмінодиниця | Біобіо |
Стан | діюча |
Річка | Laja, Полкура |
Каскад | каскад на Laja |
В експлуатації з | 1981 |
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1981 |
Основні характеристики | |
Установлена потужність | 320 МВт |
Середнє річне виробництво | 1800 (проектна), 361 (2007) млн кВт·год |
Тип ГЕС | дериваційна |
Розрахований напір | 190 м |
Характеристики обладнання | |
Тип турбін | Френсіс |
Кількість та марка турбін | 2 Marubeni/Hitachi |
Витрата через турбіни | 200 м³/с |
Кількість та марка гідрогенераторів | 2 Marubeni/Hitachi |
Потужність гідроагрегатів | 2х160 МВт |
Основні споруди | |
Висота греблі | 27 (Полкура) м |
Довжина греблі | 150 (Laja), 153 (Полкура) м |
ЛЕП | 220 |
Власник | Enel |
Оператор | Enel Generación Chiled |
Мапа | |
ГЕС Антуко (ісп. Antuco) — гідроелектростанція в центральній частині Чилі у регіоні Біобіо (VIII Регіон). Знаходячись між ГЕС Абаніко та ГЕС Ель-Торо з одного боку та ГЕС Рукуе з іншого, входить до складу каскаду у сточищі річки Laja, яка дренує однойменне озеро та впадає праворуч у другу за довжиною річку країни Біобіо (досягає Тихого океану в місті Консепсьйон).
Ресурс для роботи ГЕС подається одразу з двох джерел:
Після зустрічі описаних вище двох тунелів починається об'єднаний дериваційний тунель довжиною 7,6 км та діаметром від 6,6 до 7,1 метра. На своєму шляху він приймає додатковий ресурс із річки Pichipolcura за допомогою тунелю-відгалуження довжиною 1,75 метра та діаметром 3 метри. Після балансуючого резервуара висотою 80 метрів та діаметром 20 метрів починаються два напірні водоводи довжиною по 0,5 км та діаметром по 5 метрів.
За проєктом при середньорічній подачі ресурсу на рівні 120 м3/сек на водозабір з Laja мало припадати 39,3 м3/сек (в тому числі 2,2 м3/сек з Малакури та 2,5 м3/сек з Ель-Торо), а на водозабір з Полкури 76,3 м3/сек (в тому числі 39,6 м3/сек транзитом з озера Laja через ГЕС Ель-Торо, тоді як інша частина належала до природного стоку Полкури). Крім того, ще 4,4 м3/сек припадає на відбір води до об'єднаного дериваційного тунелю з Pichipolcura.
Машинний зал обладнали двома турбінами типу Френсіс потужністю по 160 МВт, які були запроєктовані при напорі у 190 метрів забезпечувати виробництво 1,8 млрд кВт·год електроенергії на рік. Утім, фактична подача ресурсу сильно залежить від рівня наповненості озера Laja. Так, у 2007 році виробіток склав лише 361 млн кВт·год.
Відпрацьована вода повертається в річку Laja по відвідному каналу довжиною понад 0,6 км.
Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованій на роботу під напругою 220 кВ[1][2].