ГЕС Мараетаі | |
---|---|
![]() | |
38°21′09″ пд. ш. 175°44′38″ сх. д. / 38.3525° пд. ш. 175.74388889° сх. д. | |
Країна | ![]() |
Адмінодиниця | Таупо ![]() |
Стан | діюча |
Річка | Ваїкато |
Каскад | каскад на Ваїкато |
В експлуатації з | 1952 ![]() |
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1952–1953 (Мараетаі 1), 1970—1971 (Мараетаі 2) |
Основні характеристики | |
Установлена потужність | 180 (Мараетаі 1), 180 (Мараетаі 2) МВт |
Середнє річне виробництво | 885 млн кВт·год |
Тип ГЕС | пригреблева (Мараетаі 1), дериваційна (Мараетаі 2) |
Розрахований напір | 61 м |
Характеристики обладнання | |
Тип турбін | Френсіс |
Кількість та марка турбін | 10 Kvaerner |
Кількість та марка гідрогенераторів | 10 Siemens |
Потужність гідроагрегатів | 5 × 36 (Мараетаі 1), 5 × 36 (Мараетаі 2) МВт |
Основні споруди | |
Тип греблі | бетонна арково-гравітаційна |
Висота греблі | 87 м |
Довжина греблі | 13 м |
ЛЕП | 220 |
Власник | Mighty River Power |
Сайт | mercury.co.nz ![]() |
Мапа | |
![]() |
ГЕС Мараетаі — гідроелектростанція на Північному острові Нової Зеландії. Знаходячись між ГЕС Whakamaru (вище за течією) та ГЕС Ваїпапа, входить до складу каскаду на річці Ваїкато, яка тече з центрального Вулканічного плато Північного острова у північно-західному напрямку та впадає до Тасманового моря за чотири десятки кілометрів від Окленда. Станом на середину 2010-х років є четвертою за потужністю в країні, поступаючись лише станціям Манапоурі, Бенмор та Клайд.
У межах проєкту річку перекрили бетонною арково-гравітаційною греблею висотою 87 метрів, довжиною 133 метри та товщиною від 11 (по гребеню) до 15,2 (по основі) метрів. Вона утримує резервуар з площею поверхні 4,1 км2 та об'ємом 85 млн м3, в якому припустиме коливання рівня поверхні між позначками 186,7 та 189,5 метра НРМ.
Зі сховища живляться два машинні зали, введені в експлуатацію у 1952—1953 та 1970—1971 роках, в кожному з яких встановлено по п'ять турбін типу Френсіс з одиничним показником 36 МВт. Один зал спорудили у пригреблевому виконанні, тоді як до іншого по лівобережжю веде дериваційний канал довжиною 0,5 км. При напорі у 61 метр обладнання станції забезпечує виробництво 885 млн кВт·год електроенергії на рік.
Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованій на роботу під напругою 220 кВ[1][2].