ГТ-МУ | |
---|---|
Тип | легкий бронетранспортер-тягач |
Історія використання | |
На озброєнні | до сьогодні |
Оператори | СРСР |
Історія виробництва | |
Виготовлення | 1974—1985 |
Характеристики | |
Вага | 5,8 |
Довжина | 5146 |
Ширина | 2470 |
Висота | 1700 |
| |
Броня |
протикульова Лоб: 6 Борт: 6 Корма: 6 Дах: 6 Днище: 6 |
Двигун |
Карбюраторний двигун ГАЗ-73 115 к.с. |
Питома потужність | 26,24 |
Підвіска | тиск на ґрунт: 0,223 |
Дорожній просвіт |
350 база: 3330 колія: 2080 |
Швидкість | шосе: 55 |
Прохідність | підйом: 40 ° |
| |
ГТ-МУ у Вікісховищі |
ГТ-МУ — радянський легкоброньований багатоцільовий гусеничний авіадесантований бронетранспортер-тягач підвищеної прохідності. Призначений для транспортування спеціального озброєння, перевезення особового складу, стрілецько-мінометного озброєння, боєприпасів та інших військових вантажів, розшуку, збору та евакуації поранених з поля бою, для ведення військової розвідки, зв'язку, а також буксирування причепів і витягування застряглих машин. Розроблений у конструкторському бюро Горьковського автомобільного заводу, серійно вироблявся на Заволзькому заводі гусеничних тягачів.
Багатоцільовий транспортер-тягач (гусеничний легкоброньований авіадесантований бронетранспортер) ГТ-МУ (ГАЗ-73) був розроблений фахівцями Горьковського автозаводу (ГАЗ) в 1970 році. Базою для розробки ГТ-МУ став гусеничний транспортер ГТ-С (ГАЗ-47), чия компонувальна схема з рядом поліпшень стала основою для нової машини. У 1973 році почалися випробування перших зразків, а в 1974 році на Заволзькому заводі гусеничних тягачів (ЗЗГТ) стартував серійний випуск. Всюдиходи ГТ-МУ (ГАЗ-73) поставлялися в різні роди військ, зокрема до медичних підрозділів для транспортування поранених, у тому числі і до бригад Повітрянодесантних військ СРСР. Радянською армією ці машини широко застосовувалися під час ведення воєнних дій на території Афганістану і були затребувані до середини 1980-х років. У 1985 році ЗЗГТ припинив їх виробництво.
На базі ГАЗ-73 було розроблено кілька видів спеціальних машин: РХМ-2 і РХМ-2С (машини хімічної і бактеріологічної розвідки), а також СПР-1 (станція перешкод). Модифікаціями ГТ-МУ стали всюдиходи, що використовувалась в ролі топоприв'язувальників і станцій радіоперешкод на прикордонних заставах. Серед інших модифікацій — десантний транспортний засіб місткістю до 10 осіб, командно-штабна машина і розвідувальна хімічна машина.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: ГТ-МУ |