Юрій Газзаєв | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Юрій Газзаєв на тренерському містку «Єнісея» (2019) | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Повне ім'я | Юрій Фарзунович Газзаєв | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Народження | 27 листопада 1960 (64 роки) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Орджонікідзе, Північно-Осетинська АРСР, РРФСР | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Зріст | 183 см | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Громадянство | СРСР Росія | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Позиція | півзахисник, нападник | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Інформація про клуб | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Поточний клуб | завершив кар'єру | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Сезони | Команда | Місце | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
1997 1998 1999—2001 2001—2002 2002—2009 2009—2010 2011—2012 2012—2018 2018 2019—2020 2020—2021 |
«Моздок» «Автодор» (Вл) «Автодор» (Вл) «Титан» (Реутов) КАМАЗ «Крила Рад» (С) «Шинник» «Волгар» «Спартак» (Вл) «Єнісей» «Шинник» |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Звання, нагороди | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Нагороди | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Юрій Фарзунович Газзаєв (рос. Юрий Фарзунович Газзаев; нар. 27 листопада[1][2][3][4] 1960, Орджонікідзе, Північно-Осетинська АРСР, РРФСР) — радянський та російський футболіст та тренер, виступав на позиціях півзахисника та нападника. Майстер спорту СРСР (1990).
З 3 жовтня 2023 року - міністр фізичної культури та спорту Північної Осетії[5].
Вихованець орджонікідзевського футболу. Кар'єру розпочав 1977 року у місцевій команді першої союзної ліги «Спартак». Дебютував у другому дивізіоні 24 квітня 1978 року, у 17-річному віці в поєдинку проти вільнюського «Жальгіріса». Але за два роки провів лише два поєдинки. Після чого 1979 року поповнив лави московського «Динамо». За перші чотири матчі у першому дивізіоні відзначився трьома голами, у тому числі й 12 листопада 1979 року відзначився дублем у воротах «Нефтчі» (Баку). За два з половиною сезони провів 14 поєдинків у чемпіонаті країни (3 голи), а також один матч у розіграші Кубку УЄФА 1980/81, проти бельгійського клубу «Локерен»[6].
У другій половині 1981 року повернувся до Орджонікідзе. Двічі пробував свої сили у складі московських команд («Динамо» та «Локомотив»), але закріпитися в їх основі так і не зміг й повернувся до рідного «Спартака», де з 1981 по 1991 рік провів 265 матчів, у яких забив 90 м'ячів.
У сезоні 1990/91 виступав у Югославії за клуб 2-го дивізіону «Мачва» (Шабац).
Другу половину сезону 1991 років провів у нальчикському «Спартаку» у другій лізі СРСР. Після чого поїхав до Греції, де виступав за клуб «Аріс» із міста Салоніки.
Сезон 1993 року провів у Фінляндії, у клубі третього дивізіону ВІФК. За сезон забив 4 м'ячі, допоміг клубу вийти до другого дивізіону.
1994 року повернувся до Росії, ставши гравцем владикавказького «Автодору». Через півроку викуплений французьким клубом другої ліги «Ніор». Юрій збрехав, що він на 9 років молодший, ніж був насправді (змінив рік народження з 1960 на 1969). Проте через декілька місяців після виявлення шахрайства його зі скандалом вигнали[7][8].
У 1997 році заявлений за клуб третьої ліги «Моздок» як граючий тренер. Кар'єру гравця завершив 1999 року в складі «Автодора», на той час гравцеві виповнилося 39 років.
1995 року вступив до Вищої школи тренерів[9].
Тренерську кар'єру розпочав 1997 року в клубі третьої ліги «Моздок», разом з яким отримав підвищення в класі. З 1998 по 2001 рік тренував владикавказький «Автодор», іноді виконував обов'язки граючого тренера[10] (також займав посаду генерального директору клубу[11]). Команда постійно перебувала серед лідерів[9] зони «Південь» Другого дивізіону. У розіграші Кубку Росії 1998/99 «Автодор» сенсаційно дійшов до 1/8 фіналу (на турнірному шлях обіграв такі клуби, як «Спартак» з Нальчика, «Анжи» та «Крила Рад»), де в гостях лише у серії післяматчевих пенальті поступився волгоградському «Ротору»[12].
У 2001-2002 роках очолював підмосковний «Титан» з Реутова[9]. Отримував пропозицію очолити юнацьку збірну Росії[13].
З вересня 2002 по жовтень 2009 року працював головним тренером у КАМАЗі. 2004 року призначений генеральним директором клубу. Команда з Набережних Челнів під його керівництвом у найкоротші терміни досягла підвищення в класі і не лише закріпилася в Першому дивізіоні, а й на довгі роки стала одним із його лідерів, жодного разу не опускаючись у підсумковій таблиці нижче за четверте місце. У період роботи в Набережних Челнах із КАМАЗом Газзаєву надходили неодноразові пропозиції від Мутка[14] очолити олімпійську та молодіжну збірну Росії[15] (а ще раніше — від Колоскова[16]), а також від багатьох клубів[17][18][19], серед яких були «Кубань» Дерипаски[16][20] та «Краснодар» Галицького[21]. Залишив КАМАЗ у жовтні 2009 року[22][23].
9 жовтня призначений виконувачем обов'язків головного тренера клубу прем'єр-ліги «Крила Рад» із Самари. 12 березня 2010 року затверджений на посаді головного тренера команди, підписав контракт на три роки[24]. 25 липня 2010 року після матчу з московським «Спартаком», який закінчився нульовою нічиєю[25], Газзаєв оголосив про те, що йде у відставку.
У січні 2011 року був головним тренером збірної російських євреїв «Маккабі-Росія» протягом двох підготовчих матчів до європейської Маккабіади 2011 року[16][26].
21 червня 2011 року призначений головним тренером клубу ФНЛ ярославського «Шинника»[27], з яким посів 4-е місце у ФНЛ і брав участь у стикових матчах за вихід до Прем'єр-ліги (0:1, 0:3 від «Ростова»). У серпні 2012 року Газзаєва тимчасово відсторонили з посади у зв'язку з низькими ігровими та турнірними показниками[28]. Надалі було відновлено на посаді головного тренера, але вже у грудні залишив команду, подавши прохання про відставку[29][30].
З 24 грудня 2012 року працював головним тренером астраханського «Волгара»[31]. З ним спочатку вилетів із ФНЛ за підсумками сезону-2012/13 у ПФЛ, але за рік команда, з першої спроби, посіла перше місце в зоні «Південь» й при цьому не зазнала жодної поразки, повернулася до ФНЛ[32]. У сезоні 2014/15 з «Волгарем» здобув перемогу у кубку ФНЛ 2015[33]. У сезоні 2015/16 «Волгар» посів найвище місце в історії клубу в першості країни — 4-те, взяв участь у стикових матчах за вихід до Прем'єр-ліги, де поступився махачкалінському «Анжи» — 0:1, 0:2. Перед початком сезону 2016/17 років «Волгар» суттєво оновився, втратив багато гравців основного складу, на заміну яким прийшли гравці з других ліг без досвіду гри у ФНЛ. Розглядався серед кандидатів на посаду головного тренера краснодарської «Кубані»[34]. Команда з труднощами зберегла місце у ФНЛ, але кістяк складу вдалося втримати на наступний сезон. Однак до кінця 2017 року в клубі почалися фінансові проблеми, через що вирішили змінити вектор розвитку, команда змушена була віддавати провідних гравців[35], а під час зимової паузи сезону 2017/18 залишив «Волгар», який на той час займав 8-ме місце у Першості ФНЛ[36].
З січня по грудень 2018 року – головний тренер та генеральний директор ФК «Спартак» (Владикавказ), який виступав у Першості ПФЛ[37]. Залишив клуб за власним бажанням і з формулюванням «за сімейними обставинами»[38][39].
В інтерв'ю рубрики «Розмова по п'ятницях» газети «Спорт-Експрес» від 15 лютого 2019 року заявив, що вважав за краще не співпрацювати з агентами на їх умовах, через що йому було сказано, що він ніколи не отримає серйозного клубу і буде «викинутий з футболу»[21].
У серпні 2019 року призначений головним тренером ФК «Єнісей» (Красноярськ)[40] (незадовго до цього увійшов до тренерського штабу красноярської команди на посаду тренера-консультанта[41]). Під час зимової перерви сезону 2019/20 був близьким до відходу з «Єнісея» (і навіть двічі заявляв про це)[42], в якому відбулася зміна керівництва, але залишився на посаді. Залишив «Єнісей» після закінчення терміну дії контракту 31 травня 2020 року[43].
Після зустрічі з губернатором Ярославської області Дмитром Мироновим 6 листопада 2020 року стало відомо про призначення Газзаєва головним тренером «Шинника»[44], яке відбулося 9 листопада[45]. Залишив клуб після закінчення терміну дії контракту 31 травня 2021 року, «Шинник» за підсумками сезону посів останнє 22-е місце у першості та вилетів до другого дивізіону[46].
Є одним із найсильніших та найавторитетніших тренерів піделітного дивізіону російського футболу. Любить та вміє працювати з молодими гравцями[47][48]. Неодноразово очолював збірні Першого дивізіону та зони «Урал»/«Урал-Поволжя» на традиційному осінньому молодіжному турнірі «Надія», що проходив у 2000-х роках і в якому брали участь збірні всіх зон 2-го дивізіону та команда 1-го дивізіону з гравцями у складі віком до 23 років[49]. У 2017 році — головний тренер збірної ФНЛ, яка щорічно формується з гравців не старше 23 років для участі в міжнародному товариському матчі наприкінці календарного року[50].
У листопаді 2021 року стало відомо про призначення Газзаєва радником (на громадських засадах) глави Північної Осетії Сергія Міняйла: призначений куратором питання розвитку дитячого футболу при загальноосвітніх школах республіки[51][52]. З 3 жовтня 2023 року — міністр фізичної культури та спорту Північної Осетії[5].
З ім'ям Юрія Газзаєва пов'язаний один із найвідоміших скандалів із російськими легіонерами. Виїхав до Франції влітку 1994 року і відіграв за клуб «Ніор» сім матчів, але був викритий у підробці документів. За документами, які надійшли до «Ніору» з «КАМАЗу» (продав футболіста за 200 тисяч франків, при тому, що Газзаєв навіть і не грав за цю команду), футболіст був на 9 років молодшим (0 виправили в документах на 9). Більше того, за документами він значився ще як колишній гравець олімпійської збірної СРСР[7]. Скандал закінчився вигнанням Газзаєва із Франції та дискваліфікацією.
Родич Валерія Газзаєва[56]. Єдина сестра — Белла (народилася 28 січня 1962 року)[2]
Дружина Олена (за фахом – лікар-гінеколог)[57]. Троє дітей – сини Руслан (народився 14 квітня 1991 року) та Хетаг (народився 28 березня 2003 року)[58], дочка Людмила (народилася 14 листопада 1995 року). Сини стали футболістами. Донька Людмила стала тенісисткою[4][59][60][61].
Батько Юрія Газзаєва — Фарзун (помер у 2006 році[62]), працював наладчиком на військовому заводі, у вільний час тренував дітей на громадських засадах, тренував дитячу команду «Рубін» (Орджонікідзе), яка у 1971 році стала переможцем всесоюзного змагання «Шкіряний м'яч». Юрій Газзаєв — капітан тієї команди[2][63].
Команда | Сезон | Чемпіонат | Кубок | Єврокубки | Загалом | |||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Рів. | Матчі | Голи | Матчі | Голи | Матчі | Голи | Матчі | Голи | ||
«Спартак» (Орджонікідзе) | 1978 | II | 2 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 2 | 0 |
«Динамо» (Москва) | 1979 | I | 4 | 3 | 0 | 0 | 0 | 0 | 4 | 3 |
1980 | I | 10 | 0 | 1 | 0 | 1 | 0 | 12 | 0 | |
1981 | I | 0 | 0 | 1 | 0 | 0 | 0 | 1 | 0 | |
Загалом | 14 | 3 | 2 | 0 | 1 | 0 | 17 | 3 | ||
«Спартак» (Орджонікідзе) | 1981 | II | 35 | 10 | 0 | 0 | 0 | 0 | 35 | 10 |
1982 | III | 32 | 24 | 0 | 0 | 0 | 0 | 32 | 24 | |
1983 | III | 33 | 18 | 0 | 0 | 0 | 0 | 33 | 18 | |
1984 | II | 25 | 8 | 0 | 0 | 0 | 0 | 25 | 8 | |
1985 | II | 17 | 1 | 0 | 0 | 0 | 0 | 17 | 1 | |
Загалом | 142 | 61 | 0 | 0 | 0 | 0 | 142 | 61 | ||
«Локомотив» (Москва) | 1986 | II | 4 | 0 | 1 | 0 | 0 | 0 | 5 | 0 |
«Спартак» (Владикавказ) | 1986 | II | 6 | 1 | 0 | 0 | 0 | 0 | 6 | 1 |
1987 | II | 24 | 7 | 0 | 0 | 0 | 0 | 24 | 7 | |
1988 | II | 41 | 10 | 0 | 0 | 0 | 0 | 41 | 10 | |
1989 | II | 21 | 7 | 0 | 0 | 0 | 0 | 21 | 7 | |
1990 | II | 31 | 4 | 0 | 0 | 0 | 0 | 31 | 4 | |
Загалом | 123 | 29 | 0 | 0 | 0 | 0 | 123 | 29 | ||
«Спартак» (Нальчик) | 1991 | III | 8 | 1 | 0 | 0 | 0 | 0 | 8 | 1 |
«Аріс» (Салоніки) | 1992/93 | I | 0 | 0 | ? | ? | 0 | 0 | ? | ?[64] |
«Автодор» (Владикавказ) | 1994 | II | 6 | 1 | 0 | 0 | 0 | 0 | 6 | 1 |
«Ніор» | 1994/95 | II | 7 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 7 | 0 |
«Моздок» | 1997 | IV | 7 | 1 | 0 | 0 | 0 | 0 | 7 | 1 |
«Автодор» (Владикавказ) | 1998 | III | 16 | 5 | 1 | 0 | 0 | 0 | 17 | 5 |
1999 | III | 7 | 0 | 2 | 0 | 0 | 0 | 9 | 0 | |
Загалом | 23 | 5 | 0 | 0 | 0 | 0 | 23 | 5 | ||
Усього за кар'єру | 336* | 101* | 6* | 0* | 1 | 0 | 343* | 101* |
Примітка: позначкою * відзначені колонки, дані в яких, можливо, неповні через відсутність даних виступів у складі «Аріса».
Джерела:
Клуб | Початок роботи |
Кінець роботи |
Результати | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Іг | В | Н | П | % В | % Н | % П | |||
«Моздок» | квітень 1997 | листопад 1997[68] | 47 | 27 | 9 | 11 | 57,45 | 19,15 | 23,40 |
«Автодор» | 1998 (?)[68] | 18 травня 2001 | ?[68][69] | ||||||
«Титан» | 7 липня 2001 | 2 вересня 2002 | 51 | 16 | 12 | 23 | 31,37 | 23,53 | 45,10 |
КАМАЗ | 15 вересня 2002 | 9 жовтня 2009 | 305 | 168 | 64 | 73 | 55,08 | 20,98 | 23,93 |
«Крила Рад» | 9 жовтня 2009[68] | 25 липня 2010 | 21 | 4 | 3 | 14 | 19,05 | 14,29 | 66,67 |
«Шинник» | 21 червня 2011 | 18 грудня 2012 | 62 | 24 | 14 | 24 | 38,71 | 22,58 | 38,71 |
«Волгар» | 24 грудня 2012 | 16 січня 2018 | 191 | 85 | 49 | 57 | 44,50 | 25,65 | 29,84 |
«Спартак» (Владикавказ) | 22 лютого 2018 | 17 грудня 2018 | 30 | 7 | 7 | 16 | 23,33 | 23,33 | 53,33 |
«Єнісей» | 16 серпня 2019 | 1 червня 2020 | 19 | 6 | 4 | 9 | 31,58 | 21,05 | 47,37 |
«Шинник» | 9 листопада 2020 | 31 травня 2021 | 22 | 2 | 6 | 14 | 9,091 | 27,27 | 63,64 |
Примітки:
Не враховано технічні результати 3:0 (+:-).
Враховано кубкові матчі. У кубкових матчах враховувався лише основний час матчів.
Джерела: