Гайнц Реккер
| Гайнц Реккер | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народився | 20 жовтня 1920 Ольденбург, Веймарська республіка, Німецький Райх | ||||||||
| Помер | 2 серпня 2018 (97 років) Німеччина | ||||||||
| Країна |  Німеччина | ||||||||
| Діяльність | письменник, військовослужбовець, льотчик | ||||||||
| Знання мов | німецька | ||||||||
| Учасник | Друга світова війна і Західноєвропейський театр воєнних дій Другої світової війни | ||||||||
| Військове звання | Гауптман | ||||||||
| Нагороди |
| ||||||||
Гайнц Реккер (нім. Heinz Rökker; 10 жовтня 1920, Ольденбург — 2 серпня 2018, Ольденбург) — німецький льотчик-ас винищувальної авіації, гауптман люфтваффе вермахту і резерву люфтваффе бундесверу. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.
В жовтні 1939 року вступив в люфтваффе. Після закінчення авіаційного училища 6 травня 1942 року зарахований в 1-у ескадрилью 2-ї ескадри нічних винищувачів, з якою брав участь у боях на Середземному морі і в Північній Африці. З серпня 1942 року ескадрилья Реккера дислокувалася в Бельгії. З 15 грудня 1942 року — командир 1-ї ескадрильї своєї ескадри. З лютого 1943 року брав участь у боях у районі Сицилії та в Тунісі, а з червня 1943 року — над Німеччиною. В березні 1944 року тричі (у ніч на 16, 23 і 25) збив по 3 літаки супротивника і довів загальний рахунок своїх перемог до 20. З 1 квітня 1944 року — командир 2-ї ескадрильї своєї ескадри. В ніч на 22 лютого 1944 року збив 6 літаків (56-61 перемоги). В ніч на 22 лютого 1945 року збив 6 літаків. Всього за час бойових дій здійснив 161 бойовий виліт і збив 64 літаки (в тому числі 55 чотиримоторних бомбардувальників), всі вночі. В 1950-60-х роках служив у ВПС ФРН.
- Єфрейтор (1 жовтня 1940)
- Фенріх (1 травня 1941)
- Оберфенріх (1 серпня 1941)
- Лейтенант (1 листопада 1941)
- Оберлейтенант (1 грудня 1943)
- Гауптман (1 серпня 1944)
- Нагрудний знак пілота
- Залізний хрест
- 2-го класу (13 липня 1942)
- 1-го класу (14 серпня 1942)
- Авіаційна планка нічного винищувача
- в бронзі (17 червня 1942)
- в сріблі (5 серпня 1942)
- в золоті (19 січня 1944)
- Нагрудний знак «За поранення» в чорному (14 липня 1942)
- Почесний Кубок Люфтваффе (12 червня 1944)
- Німецький хрест в золоті (13 червня 1944)
- Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
- лицарський хрест (27 липня 1944) — за 35 перемог.
- дубове листя (№781; 12 березня 1945) — за 61 перемогу.
- Chronik I. Gruppe Nachtjagdgeschwader 2 I. /NJG 2. Juli 1940 bis Kriegsende 1945 Fernnachtjagd 1940–1942. VDM Heinz Nickel, Zweibrücken 1997, ISBN 3-925480-24-2.
- Chronik der Tennisabteilung des Oldenburger Turnerbundes 1931-2001. Isensee, Oldenburg 2003, ISBN 3-89995-052-6.
- Ausbildung und Einsatz eines Nachtjägers im II. Weltkrieg – Erinnerung aus dem Kriegstagebuch. VDM Heinz Nickel, Zweibrücken 2006, ISBN 978-3-86619-008-5.
- Залесский К. А. Железный крест. Самая известная военная награда Второй мировой войны. — М.: Яуза-пресс, 2007. — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
- Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. — М.: Яуза-Пресс, 2005. ISBN 5699137688
- Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
- Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
- Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
- Kwasny A., Kwasny G., Die Eichenlaubträger 1940-1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001
- OBERMAIER, E., Die Ritterkreuzträger der Luftwaffe, Hoffmann, 1989.