Гайнц Франк
| Гайнц Франк | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
нім. Heinz Frank  | ||||||||||||
 | ||||||||||||
| Народився | 12 грудня 1914 Арнштадт, Німеччина | |||||||||||
| Помер | 7 жовтня 1944 (29 років) Арнштадт, Німеччина | |||||||||||
| Країна | .svg){kind=small} Німецький Райх | |||||||||||
| Учасник | Друга світова війна | |||||||||||
| Військове звання | майор | |||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||
Гайнц Франк (нім. Heinz Frank; 12 грудня 1914, Арнштадт — 7 жовтня 1944, Арнштадт) — німецький льотчик-ас, один із перших льотчиків штурмової авіації, майор люфтваффе. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.
В 1930-х роках вступив на службу в люфтваффе і після закінчення льотної підготовки зарахований в 2-у (штурмову) групу 2-ї навчальної ескадри. Учасник Польської і Французької кампаній, а також Німецько-радянської війни. З 13 січня 1942 року — командир 3-ї ескадрильї 1-ї ескадри пікіруючих бомбардувальників. Відзначився у боях в районі Харкова і Керчі. В листопаді 1942 року здійснив свій 700-й бойовий виліт. В березні-травні 1943 року — командир навчальної групи підтримки сухопутних військ, дислокованої в Дебліні, у вересну-жовтні 1943 року — 2-ї групи 1-ї ескадри пікіруючих бомбардувальників, з 30 червня 1944 року — 2-ї групи 1-ї ескадри підтримки сухопутних військ. 29 липня 1944 року призначений командиром 1-ї групи 152-ї ескадри підтримки сухопутних військ, яка 16 серпня була перейменована на 4-у групу 151-ї ескадри підтримки сухопутних військ. 7 жовтня 1944 року внаслідок випадкового пострілу з пістолета отримав поранення у ліве стегно і помер у шпиталі від великої втрати крові.
Всього за час бойових дій здійснив понад 900 бойових вильотів і збив 9 літаків.
- Нагрудний знак пілота
- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки)
- Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
- Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
- Залізний хрест
- 2-го класу (28 жовтня 1939)
- 1-го класу (27 червня 1940)
- Почесний Кубок Люфтваффе (30 листопада 1940)
- Німецький хрест в золоті (6 березня 1942)
- Двічі відзначений у Вермахтберіхт (13 червня 1942 і 27 квітня 1944)
- Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
- Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
- лицарський хрест (3 вересня 1942) — за 500 бойових вильотів.
- дубове листя (№ 172; 8 січня 1943) — 30 700 бойових вильотів.
- Авіаційна планка бомбардувальника в золоті з підвіскою «900»
- Залесский К. А. Железный крест. Самая известная военная награда Второй мировой войны. — М.: Яуза-пресс, 2007. — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
- Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. — М.: Яуза-Пресс, 2005. ISBN 5699137688
- Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
- Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941—1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
- Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
- Kwasny A., Kwasny G., Die Eichenlaubträger 1940—1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001
- OBERMAIER, ERNST, Die Ritterkreuzträger der Luftwaffe, Verlag Dieter Hoffmann, Mainz, 1976.