Ганс Бек-Беренс
| Ганс Бек-Беренс | |||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Hans Karl August Boeckh-Behrens | |||||||||||||||
| Народився | 27 листопада 1898[1] Вернігероде, Гарц, Саксонія-Ангальт, Німеччина[1] | ||||||||||||||
| Помер | 13 лютого 1955[1] (56 років) табір військовополонених[1] | ||||||||||||||
| Країна |  Німеччина | ||||||||||||||
| Діяльність | військовослужбовець | ||||||||||||||
| Знання мов | німецька | ||||||||||||||
| Учасник | Перша світова війна | ||||||||||||||
| Військове звання |  Генерал-лейтенант | ||||||||||||||
| Нагороди |
 | ||||||||||||||
Ганс Карл Август Бек-Беренс (нім. Hans Karl August Boeckh-Behrens; 27 листопада 1898, Вернігероде, Німецька імперія — 13 лютого 1955, табір Войково біля Іваново, РРФСР) — німецький воєначальник, генерал-лейтенант вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.
Син оберста Карла Бека (1843–1927) і його дружини Елізабет, уродженої фон Зіхарт (1868–1961). 4 жовтня 1914 року вступив в Імперську армію; служив в 36-му магдебурзькому фузілерному полку «Генерал-фельмаршал граф Блументаль». Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. У роки Другої світової війни — начальник оперативного відділу (1а), начальник штабу 16-ї армії. З 16 січня 1942 по 1 липня 1943 року — командир армії. З 12 вересня 1943 року — командир 32-ї піхотної дивізії, одночасно з 24 вересня по 25 жовтня 1944 року — командир 50-го армійського корпусу. 9 травня 1945 року на півострові Гель взятий в полон радянськими військами. 24 липня 1950 року Військовим трибуналом військ МВС Московської області засуджений до 25 років ув'язнення в таборах. 13 лютого 1955 року помер від інфаркту міокарда в таборі Войково. Похований на кладовищі села Чернци.
9 вересня 1929 року одружився з Ельфрідою Августою Кларою Геніке, дочкою оберста Зігфріда Геніке, який, як і Бем-Беренс, помер в радянському таборі. В пари народились 4 дітей.
- Фенріх (4 жовтня 1914)
- Лейтенант без патенту (29 січня 1914)
- 27 листопада 1915 року отримав патент.
- Оберлейтенант (31 липня 1925)
- Гауптман (1 лютого 1932)
- Майор (1 січня 1936)
- Оберстлейтенант (1 березня 1939)
- Оберст (1 лютого 1941)
- Генерал-майор (1 вересня 1942)
- Генерал-лейтенант (1 вересня 1943)
- Залізний хрест
- 2-го класу (11 травня 1915)
- 1-го класу (19 квітня 1916)
- Нагрудний знак «За поранення» в чорному (21 червня 1920)
- Почесний хрест ветерана війни з мечами (26 січня 1935)
- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
- Застібка до Залізного хреста
- 2-го класу (18 вересня 1939)
- 1-го класу (1 жовтня 1939)
- Орден Заслуг (Угорщина), командорський хрест (16 листопада 1939)
- Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (30 липня 1942)
- Німецький хрест в золоті (30 січня 1943)
- Нагрудний знак «За поранення» в чорному — за легке поранення, отримане 23 липня 1944 року.
- Відзначений у Вермахтберіхт (6 листопада 1944)
- Лицарський хрест Залізного хреста (9 грудня 1944)
- Нарукавна стрічка «Курляндія»
- Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
- Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
- Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
- THOMAS, FRANZ & WEGMANN, GÜNTER, Die Ritterkreuzträger der Deutschen Wehrmacht 1939-1945, Biblio Verlag, Osnabrück, 1992.
- Біографія на сайті «Хронос». [Архівовано 19 червня 2021 у Wayback Machine.]
- Біографія на сайті Lexikon der Wehrmacht. [Архівовано 18 січня 2022 у Wayback Machine.]