Гашкін Андрій Олександрович

	Андрій Гашкін
Особисті дані
Повне ім'я	Андрій Олександрович; Гашкін
Народження	6 грудня 1970 (53 роки)
	Талдом, Московська область,; РРФСР
Зріст	178 см
Вага	72 кг
Громадянство	СРСР; Росія
Позиція	правий півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб	завершив кар'єру
Професіональні клуби*
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.

Андрій Гашкін (рос. Андрей Александрович Гашкин; нар. 6 грудня 1970, Талдом, РРФСР) — радянський та російський футболіст, правий півзахисник. Зараз — тренер.

Кар'єра гравця

Серйозно почав займатися футболом пізно — в 14 років. На дорослому рівні вперше почав виступати у Владимирі, в місцевому «Торпедо». Потім грав і за «Сатурн» з Раменського, і за команду «Знам'я труда» з Орєхово-Зуєво, і за московський «Спартак», з яким в 1993 році став чемпіоном і зміг зіграти з кумиром дитинства — Федором Черенковим^[1].

Потім виступав в українській першості. У 1994 році підписав контракт з тернопільською «Нивою». У футболці тернопільського клубу дебютував 12 березня 1994 року у переможному (3:0) домашньому матчі 19-го туру вищої ліги чемпіонату України проти рівненського «Вереса». Андрій вийшов на поле у стартовому складі, а на 46-ій хвилині його замінив Віталій Шумський^[2]. Дебютним голом за тернопільську команду відзначився 25 березня 1994 року на 33-ій хвилині переможного (3:0) домашнього поєдинку 21-го туру вищої ліги чемпіонату України проти харківського «Металіста». Гашкін вийшов на поле у стартовому складі, а на 60-ій хвилині його замінив Ігор Покідько^[3]. Загалом у футболці «Ниви» у чемпіонаті України зіграв 16 матчів та відзначився 4-ма голами. Того ж року перейшов до одеського «Чорноморця», у складі якого двічі ставав володарем срібних медалей чемпіонату України. У період виступів за одеситів Гашкіну пропонували отримати українське громадянство і виступати за збірну України, але Андрій відмовився і в 1996 році повернувся до Росії, в ЦСКА.

На початку 1997 року слідом за головним тренером Олександром Тархановим перейшов у «Торпедо-Лужники», де провів наступні п'ять років. У 2000 році завоював бронзові медалі. За підсумками сезону 2000 року удостоївся призу «За вірність клубу» від редакції газети «Московський залізничник»^[4]. Після закінчення контракту перейшов до елістинського «Уралана».

Кар'єра тренера

Після завершення футбольної кар'єри працював тренером в дитячій футбольній школі «Торпедо». Наприкінці 2005 року був призначений тренером дублюючого складу автозаводців^[5]. Наприкінці 2007 року знову очолив ФШМ «Торпедо».