Гвендолін Бредлі | |
---|---|
Основна інформація | |
Дата народження | 20 століття |
Місце народження | Бішопвілл, Південна Кароліна, США або Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[1] |
Громадянство | США |
Професії | співачка |
Освіта | Кертісовий інститут музики |
Співацький голос | сопрано |
Інструменти | вокал[d] |
Жанри | опера |
Файли у Вікісховищі |
Гвендолін Бредлі (англ. Gwendolyn Bradley) — американська співачка з голосом сопрано, артистка багатьох оперних і концертних сцен світу.
Народилася в сім'ї шкільних вчителів, які брали участь у русі за громадянські права. Росла у Бішопвіллі, штат Південна Кароліна. Шкільний вчитель музики звернув увагу на її талант, і вона записалась на вокал у коледжі Кокера у Гартсвіллі[2]. Потім навчалася в Школі мистецтв Університету Північної Кароліни[3] у Вінстон-Сейлемі, Кертісовому інституті музики й Академії вокального мистецтва[4] у Філадельфії.
Дебютом стала партія Наннетти в опері Верді «Фальстаф» у Лейк-Джордж-опері у 1976 році[5]. Після дуже успішного концерту у Нью-Йорку у 1979 році вона утвердилася в Метрополітен-опера, починаючи з 1981 року як Соловей у «Дитя і чари» Равеля та продовжуючи протягом наступних дев'яти сезонів виконувати ролі як-от Фіакерміллі в "Арабеллі", Блондхен у «Викраденні із сералю», Зербінетти в «Аріадні на Наксосе», Олімпії в «Казках Гофмана»[6], головну роль у «Солов'ї» Стравинського, Клари в «Поргі та Бесс» й особливо Джільди в «Ріголетто». Від свого першого виступу 20 березня 1977 року до останнього 27 січня 1990 року Бредлі співала у 108 виставах на сцені Метрополітен-опери[7]. Вона також виступала в інших американських оперних театрах як-от Мемфіська опера, Мічиганський оперний театр чи Центральна міська опера. Бредлі була частим гостем на сцені Лос-Анджелеської опери в ролях Оскара, Блондхен, Цербінетти, Ромільди, Церліни, а в сезоні 1997—1998 років — Паміни у «Чарівній флейті».
В Європі дебютувала у 1983 році у Нідерландській опері в головній партії «Роделінди» Генделя[8]. На європейських оперних сценах вона виконувала поряд з іншими ролями Зербінетту у Парижі, Монпельє, Ніцці, Монте-Карло, Сусанну і Паміну в Мадриді, Блонхен у Мюнхені, Адіну, Блондхен, Сусанну, Зербінетту у Гамбурзі, Деспіну у Барселоні, Оскара у Відні, Роделінда в Амстердамі та Фіакермілла в опері «Арабелла» на Глайндборнському фестивалі, яку випустили на DVD із запису сезону 1984 року[9][10].
У 1988 році вона стала членом Німецької опери у Берліні, де у 1987 році дебютувала у ролі Джильди в «Ріголетто» Верді. З дзвінким голосом вона успішно виконувала не лише жіночі ролі, як-от Джильда, Сюзанна, Наннетта, Софі чи Паміна, але й зухвалу Блондхен, примхливу Зербінетту та Мюзетту чи андрогінного Оскара.
Як успішна співачка, вона працювала з такими диригентами, як-от Зубін Мета (Нью-Йоркський філармонічний оркестр /Ізраїльський симфонічний оркестр), Ріккардо Муті (Філадельфійський оркестр), Мстислав Ростропович і Рафаель Фрюбек де Бургос (Вашингтонський національний симфонічний оркестр), Шарль Дютуа (Монреальський симфонічний оркестр/Філадельфійський оркестр), Андре Превін (Піттсбурзький симфонічний оркестр), Майкл Тілсон Томас (Лос-Анджелеський філармонічний оркестр), Марек Яновський, Ханс Граф, Крістофер Гоґвуд, Ральф Вайкерт, Віктор Пабло Перес та Лорін Маазель. Її концертний репертуар охоплює важливі твори від бароко до XX століття, і як солістка вона виступала у Парижі, Токіо, Лісабоні, Сан-Себастьяні, Лос-Анджелесі та Нью-Йорку.
Бредлі записала Фіакерміллі з «Арабелли» з Кірі те Канавою, Джеффрі Тейтом, який диригував для Decca Records[10], «Чотири святих у трьох діях» Вірджила Томсона для Nonesuch Records[11] і концертний запис концертних творів Моцарта з учасниками Французького симфонічного оркестру.
Після повернення до США Бредлі поділилася досвідом з молодими артистами у Masters School[12] (з вересня 2004 року) та Nyack College[13] (з вересня 2005 року) як викладачка вокалу. У 2010 році Бредлі членом журі[14] на Вашингтонському міжнародному конкурсі співаків Friday Morning Music Club, у якому вона перемогла у 1977 році[15].
У 2014 році виступила на XX Міжнародному музичному фестивалі[16] у Бусько-Здруї, Польща, як і кілька разів у попередні роки. 5 липня 2014 року відкрили «сонце» з її ім'ям, пам'ятну бронзову дошку, на Алеї зірок (схожу на Голлівудську алею слави)[17], яка розташована поряд з санаторієм Марконі у курортному парку.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)