Гексаедрити

Гексаедрити
— Структурний клас —
Лінії Неймана на Сіхоте-Алінському метеориті
Композиційний типЗалізний
СкладКамасит

Фазова діаграма нікелистого заліза, що показує залежність структури від вмісту нікелю та температури. Гексаедрити містять переважно камасит, оскільки їхній хімічний склад уможливлює існування лише камаситу як стабільної фази.

Гексаедрити — структурний клас залізних метеоритів. Вони містять майже виключно залізо-нікелевий сплав у формі камаситу й мають значно менший вміст нікелю, аніж октаедрити[1]. Концентрація нікелю в гексаедритах завжди нижча 5,8% і лише в рідкісних випадках — нижча за 5,3%[2].

Назва походить від кубічної (гексаедр) форми камаситових кристалів. Після кислотного травлення на гексаедритах немає відманштеттенових структур, але досить часто на них можна побачити нейманові структури[3] — групи паралельних ліній, які перетинаються під різними кутами[4], що свідчить про зіткнення з космічним тілом, яке колись відбулося на батьківському тілі, з якого походить метеорит.[5] Ці лінії отримали свою назву на честь Йоганна Нойманна, який відкрив їх 1848 року.[6][7]

Хімічна класифікація

[ред. | ред. код]

Для поділу залізних метеоритів на окремі хімічні класи, які відповідають окремим астероїдним тілам, застосовують концентрації залишкових елементів (германію, галію та іридію). Хімічні класи, до яких належать гексаедрити[8]:

  • Метеорити IIAB (до цього класу належать також деякі октаедрити);
  • Метеорити IIG.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Vagn F. Buchwald, Handbook of Iron Meteorites. University of California Press, 1975.
  2. ↑ John T. Wasson, Meteorites: Their Record of Early Solar-System History. W. H. Freeman, 1985.
  3. ↑ Залізні метеорити // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 163. — ISBN 966-613-263-X.
  4. ↑ David Darling (02-02-2015). Neumann lines. Архів оригіналу за 20-01-2015. Процитовано 02-02-2015.(англ.)
  5. ↑ O. Richard Norton, Rocks from Space, Mountain Press Pub., 1998, ISBN 978-0-87842-373-6, page 195.
  6. ↑ J. G. Burke, Cosmic Debris: Meteorites in History. University of California Press, 1986.
  7. ↑ Johann G. Neumann: Über die krystallinische Struktur des Meteoreisens von Braunau. In: Naturwissenschaftliche Abhandlungen Wien 3 (1849), S. 45-56.
  8. ↑ John T. Wasson, Meteorites: Classification and Properties. Springer-Verlag, 1974.