Гелмінгам-холл

Гелмінгам-холл

Гелмінгам-холл близько 1880 року.

Гелмінгам-холл — аристократична садиба у Гелмінгамі, Саффолк, Англія. Він був заснований лордом Джоном Толлмашем у 1480 році й з того часу належить родині Толлмаш. Будинок побудований навколо двору у типовому для пізньосередньовічного / тюдорського стилю. Будинок занесений до І ступеня у списку національної спадщини Англії, а його паркові та офіційні сади, — також до І класу Реєстру історичних парків та садів.

Історія

Нинішній Гелмінгамський холл, ймовірно був побудований у 1510 році на місці більш раннього будинку під назвою Крік-холл. Зовнішній вигляд було змінено тричі: між 1745—1760 роками, у 1800 році Джоном Нешем та у 1840 році. Первинні фахверкові стіни були приховані цеглою та плиткою. Будинок оточений ровом шириною 18 метрів, через який перекинуто мости, що піднімаються щоночі з 1510 року.^[1] Первинно вони піднімалися лебідками, та тепер замінені електродвигунами.^[2]

Окрім будинку та саду, ще кілька будівель та споруд у маєтку занесені до II-го класу пам'яток:

• стіна саду на південний захід від садиби,
• 2 урни,
• чоловіча та жіноча статуї,
• сонячний годинник,
• обеліск,
• чайні кімнати,
• міст,
• ігрова комора,
• берегове зміцнення.
• брама на північний схід від холла,
• лівий й правий передні гостьові будиночки,
• вхідний прохід та опори між передніми будиночками.

Храм Святої Марії на краю парку має зв'язки з родиною Толлмаш з часів середньовіччя.

Сади

Будинок не є відкритим для громадськості на відміну від загальновідомого Гелмінгамського саду, що відкрито з травня по вересень. Гелмінгамський сад є напівформальним змішаним садом з обширними бордюрами, трояндами, вузловим садом, партером та фруктовим садом. Позаду саду є парк у 160 гектарів зі стадами оленів та ланів.

Леді (Олександра) Толлмаш є садовою дизайнеркою, що працює під ім'ям Кса Толлмаш. Вона керує садами в Гельмінгамі, а також працювала над Садом тисячоліття на Замковому пагорбі у Девоні, садом замку Данбіт у Шотландії та садом Клойстер у Вілтон-хауз.^[3]

Скарби Гелмінгама

Толлмашам з Гелмінгама належить одна з двох єдиних англійських орфарних віол^[4], що датована 1580 роком й має етикетку англійського виробника скрипок 16 сторіччя Джона Роуза. З чотирьох скрипок Джона Роуза, що збереглися, ця єдина що перебуває у приватних руках. Вважається, що вона була зроблена для королеви Єлизавети I, яка подарувала її під час одного з своїх візитів до Суффолка.^[5]

«Рукопис лютні Толлмаш» було придбано з колекцій Гелмінгам-холла й продано на Сотбі у 1965 році Роберту Спенсеру.^[6] Його було написано Генрі Семпсоном. Роберт Спенсер, теперішній власник рукопису, продовжує найменування рукопису «Толлмаш», незважаючи на зміну власника.^[7]

У масовій культурі

У травні 2018 року Гелмінгам-холл був місцем проведення телевізійного шоу BBC One's Antiques Roadshow.^[8]

Він також з'явився у документальному фільмі BBC Danny Dyer's Right Royal Family у 2019 році.^[9]

Примітки

1. Helmingham Hall history. Helmingham. Процитовано 2 грудня 2016.
2. Helmingham Hall Bridges. Engineering Timelines. Архів оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 2 грудня 2016.
3. Background. Xa Tollemache. Архів оригіналу за 21 лютого 2018. Процитовано 2 жовтня 2019.
4. Gill, Donald (July 1960) «The orpharion and bandora.» [Архівовано 16 січня 2022 у Wayback Machine.] The Galpin Society Journal. Vol. 13.
5. Pringle, John (October 1973). The Founder of English Viol-Making. Early Music. 6: 501—511. JSTOR 3125739.
6. The Lute Society: Journal. www.lutesoc.co.uk. Архів оригіналу за 19 травня 2009. Процитовано 6 травня 2018.
7. Spencer, Robert (April 1975). Three English Lute Manuscripts. Early Music. 3: 119—124. JSTOR 3125950.
8. Antiques Roadshow - Series 40: 10. Helmingham Hall 1. Архів оригіналу за 15 травня 2018. Процитовано 6 травня 2018.
9. Heritage, Stuart (22 січня 2019). A bit of ruff: how Danny Dyer went from tinpot wideboy to TV treasure. theguardian.com. Архів оригіналу за 2 лютого 2019. Процитовано 2 лютого 2019.