Гелони | |
---|---|
Раса | європеоїди |
Близькі до | будини |
Входить до | Скіфію |
Мова | давньогрецька |
Релігія | язичництво |
Гелони (дав.-гр. Γελωνοί) — населення легендарного великого міста Гелон VI—V ст. до н. е. Згідно «Історій» давньогрецького історика і мандрівника Геродота, місто було розташоване в землях племені будинів, але його основним населенням були гелони — нащадки стародавніх греків-переселенців з Північного Причорномор'я.[1][2]
Єдиним джерелом інформації про місто і його населення є «Історії» Геродота. Про місто він дізнався з розповідей грецьких купців, а сам у ньому ніколи не був, тому більшість сучасних істориків вважають оповіді про місто та його населення недостовірними.[2][3]
«Батько історії» написав кілька речень про вигляд самого міста:
Щодо будинів... В їхній країні побудовано дерев'яне місто, що називається Гелон. Кожна частина його муру має завдовжки тридцять стадій, а мур високий і дерев'яний. І житла в них дерев'яні, а також і святилища. Є там святилища еллінських богів, обладнані по-еллінському, із статуями і жертовниками і з унутрішніми дерев'яними храмами. У кожні три роки вони святкують діонісії і вакхічно божеволіють. А гелони — це первісно елліни, що виселилися з емпоріїв і оселилися з будинами.[4] |
Тобто, Геродот вважав жителів міста греками-переселенцями з Північного Причорномор'я: не випадково для позначення Гелона він використовує типовий для грецької політичної лексики термін «πόλις», хоча опис самого міста подано в урбаністичному, а не політичному сенсі.[5]
Вони користуються то скіфською, то еллінською мовами.[6] |
З чого можна зробили висновок, що населення міста було змішаним і там проживала значна кількість скіфів. Деякі дослідники навіть вважають, що гелони — це одна з гілок скіфів.[3]
Далі йде опис побуту населення міста і порівняння його з сусідами-будинами:
А будини користуються не тією мовою, що гелони, і спосіб життя в них інший, бо будини — тубільці, кочовики... Гелони обробляють землю і споживають збіжжя і є в них сади і вони не схожі на будинів ні зовнішністю, ні кольором шкіри та волосся. Елліни називають також будинів гелонами, але це неправильно. Їхня країна вся вкрита різноманітним лісом, а в найбільшій гущавині лісу є велике і повноводне озеро, а також болото і навколо нього очерет. У тому озері ловлять видр та бобрів і ще інших звірів із квадратними мордами. З їхніх шкур шиють собі зимовий одяг.[6] |
Геродот розповідає, що під час невдалого походу перського царя Дарія I на скіфів у 514/513 до н. е.,[7] гелони, будини і савромати виступили союзниками останніх:
Скіфи порадилися між собою і вирішили, що вони самі не спроможні помірятися силами і прогнати Дарія і послали вісників до сусідніх народів. І царі цих народів уже збиралися і радилися між собою, розуміючи, що проти них виступило велике військо. Це були царі таврів і агатірсів, і неврів, і андрофагів, і меланхлайнів, і гелонів, і будинів, і савроматів.[8]
Гелони, будини і савромати мали спільну думку і обіцяли допомогти скіфам.[9] |
а інші запрошені до коаліції племена відмовилися.[9]
Гелони приєдналися до війська скіфів і воювали під проводом скіфського воєначальника (або царя) Таксакія.[10]
Під час бойових дій, скіфи та їх союзники змушені були відступати у глиб своєї країни і
...коли вони[перси] вдерлися до країни будинів, вони знайшли там дерев'яне місто, з якого будини повтікали і зовсім залишили його напризволяще, а перси спалили його.[11] |
Перед цим у «Історіях» згадувалося лише одне дерев'яне місто у землях будинів — Гелон, відтак, деякі дослідники, переконані, що спалили саме його, але ряд українських істориків та археологів послідовно заперечують можливість персів дійти так далеко на північ.[12][13][14]
«Історії» Геродота були дуже популярними в часи античності і гелонів стародавні автори згадували ще протягом століть.
Так, давньогрецький філософ Арістотель (IV ст. до н. е.) писав:[15]
У скіфів, що звуться гелонами, водиться рідкісна тварина, яка називається тарандром |
Давньоримський поет Вергілій (I ст. до н. е.) у своїх «Георгіках» згадує їх двічі, зокрема, називає їх pictosque Gelonos[16] (розмальовані гелони)[a] та «швидкі гелони».[17]
Давньоримський поет Горацій (I ст. до н. е.) використовує назву «гелони» як позначення дикого і суворого племені взагалі.[18]
Наприкінці IV ст. н. е. Клавдіан у своїй поемі «Проти Руфіна» полемічно зображує племена Скіфії як прототипи варварів і в переліку згадує гелонів.[19] Після цього згадок про гелонів немає.[18]