Гельмут Гроскурт | |
---|---|
нім. Helmuth Groscurth | |
Народився | 16 грудня 1898 Люденшайд, Арнсберг, Провінція Вестфалія, Королівство Пруссія, Німецький Райх |
Помер | 7 квітня 1943 (44 роки) Фролово, Сталінградська область, РРФСР, СРСР |
Країна | Німецька імперія Веймарська республіка Третій Райх |
Діяльність | офіцер, боєць опору |
Знання мов | німецька[1] |
Учасник | Друга світова війна |
Військове звання | оберст |
Нагороди | |
Гельмут Гроскурт (нім. Helmuth Groscurth; 16 грудня 1898, Люденшайд, Німецька імперія — 7 квітня 1943, Фролово, РРФСР) — німецький офіцер, оберст Генштабу вермахту. Кавалер Німецького хреста в золоті.
7 лютого 1916 року вступив в армію. Учасник Першої світової війни. 15 травня 1920 року демобілізований. 1 червня 1924 року вступив у рейхсвер. З 26 серпня 1939 року — керівник відділу для особливих доручень ОКГ, з 12 жовтня 1939 по 7 лютого 1940 року — Генштабу сухопутних військ. Гроскурт був офіцером зв'язку між абвером і командуванням сухопутних військ. 15 лютого 1940 року відряджений в ОКГ. З 27 березня 1940 року — командир 1-го батальйону 172-го піхотного полку, потім — батальйону 570-го піхотного полку. З 25 листопада 1940 року — 1-й офіцер Генштабу 295-ї піхотної дивізії. 8-29 листопада 1941 року представляв начальника Генштабу 54-го армійського корпусу. З 1 березня 1942 року — начальник Генштабу 11-го армійського корпусу. 22 січня 1943 року взятий в полон радянськими військами в Сталінграді. Помер в ув'язненні від тифу.