Геннінґ Сиррінґгауз

Геннінґ Сиррінґгауз
Народився20 століття
Діяльністьфізик
Alma materETH Zürich
ЗакладКембриджський університет
Принстонський університет[1]
Аспіранти, докторантиJana Zaumseil
ЧленствоЛондонське королівське товариство
Нагороди

Геннінґ Сиррінґгауз (англ. Henning Sirringhaus) — професор фізики електронних пристроїв Hitachi, голова групи мікроелектроніки та член групи оптоелектроніки в Кавендишській лабораторії. Він також є стипендіатом коледжу Черчилля Кембриджського університету[2][3][4][5][6].

Освіта

[ред. | ред. код]

Сиррінґгауз отримав освіту в Федеральній вищій технічній школі Цюриха, де здолбув ступінь бакалавра наук і доктора філософії з фізики. У 1995-1996 роках працював аспірантом Прінстонського університету[2].

Дослідження

[ред. | ред. код]

Сиррінґгауз проводить дослідження переносу заряду та спіну, а також фотофізики органічних напівпровідників та неорганічних напівпровідників, які оброблюються розчином, включаючи галоїдні перовскіти[7][8][9][10][11]. Сиррінґгауз очолює активну дослідницьку групу з понад 30 членів, включаючи аспірантів і дослідників.

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]

Сиррінґгауз був обраний членом Королівського товариства в 2009 році[2].

Список літератури

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  2. ↑ а б в Professor Henning Sirringhaus — Department of Physics. 31 липня 2013.
  3. ↑ Chua, L. L.; Zaumseil, J.; Chang, J. F.; Ou, E. C. -W.; Ho, P. K. -H.; Sirringhaus, H.; Friend, R. H. (2005). General observation of n-type field-effect behaviour in organic semiconductors. Nature. 434 (7030): 194—199. Bibcode:2005Natur.434..194C. doi:10.1038/nature03376. PMID 15758994.
  4. ↑ Список публікацій на Microsoft Academic Search
  5. ↑ Sirringhaus, H.; Brown, P. J.; Friend, R. H.; Nielsen, M. M.; Bechgaard, K.; Langeveld-Voss, B. M. W.; Spiering, A. J. H.; Janssen, R. A. J.; Meijer, E. W. (1999). Two-dimensional charge transport in self-organized, high-mobility conjugated polymers. Nature. 401 (6754): 685. Bibcode:1999Natur.401..685S. doi:10.1038/44359.
  6. ↑ Eggeman, A. S.; Illig, S.; Troisi, A.; Sirringhaus, H.; Midgley, P. A. (2013). Measurement of molecular motion in organic semiconductors by thermal diffuse electron scattering. Nature Materials. 12 (11): 1045—9. Bibcode:2013NatMa..12.1045E. doi:10.1038/nmat3710. PMID 23892786.
  7. ↑ Stutzmann, N.; Friend, R. H.; Sirringhaus, H. (2003). Self-Aligned, Vertical-Channel, Polymer Field-Effect Transistors. Science. 299 (5614): 1881—1884. Bibcode:2003Sci...299.1881S. doi:10.1126/science.1081279. PMID 12649478.
  8. ↑ Sirringhaus, H.; Kawase, T.; Friend, R. H.; Shimoda, T.; Inbasekaran, M.; Wu, W.; Woo, E. P. (2000). High-Resolution Inkjet Printing of All-Polymer Transistor Circuits. Science. 290 (5499): 2123—2126. Bibcode:2000Sci...290.2123S. doi:10.1126/science.290.5499.2123. PMID 11118142.
  9. ↑ Sirringhaus, H.; Tessler, N.; Friend, R. H. (1998). Integrated Optoelectronic Devices Based on Conjugated Polymers. Science. 280 (5370): 1741—1744. Bibcode:1998Sci...280.1741S. doi:10.1126/science.280.5370.1741. PMID 9624049.
  10. ↑ Sirringhaus, H. (2005). Device Physics of Solution-Processed Organic Field-Effect Transistors. Advanced Materials. 17 (20): 2411—2425. Bibcode:2005AdM....17.2411S. doi:10.1002/adma.200501152.
  11. ↑ Zaumseil, J.; Sirringhaus, H. (2007). Electron and Ambipolar Transport in Organic Field-Effect Transistors. Chemical Reviews. 107 (4): 1296—323. doi:10.1021/cr0501543. PMID 17378616.