Георгій (Генріх) Байзенгерц | |
---|---|
нім. Heinrich Beisenherz | |
Дата народження | 5 березня 1891[1][2] |
Місце народження | Дортмунд, Арнсберг, Провінція Вестфалія, Королівство Пруссія, Німецька імперія[1] |
Дата смерті | 24 березня 1977[1][2] (86 років) |
Місце смерті | Вісбаден, ФРН[1] |
Громадянство | Німеччина |
Професія | художник |
Роки активності | 1922 — 1960 (в кіно) |
IMDb | ID 0067288 |
Гео́ргій (Ге́нріх) Байзенге́рц (нім. Heinrich Beisenherz; 5 березня 1891, Дортмунд, Німецька імперія — 24 березня, 1977, Вісбаден, ФРН) — німецький художник та художник кіно.
Генріх Байзенгерц, син майстра столярної справи, після навчання на живописця працював в царині декоративно-прикладного мистецтва та декоративного живопису. У 1913—1917 роках перебував на військовій службі. З 1920 року — в кіноіндустрії.
Був запрошений ВУФКУ та в 1926—1928 роках працював на його Одеській кінофабриці. Брав, зокрема, участь в оформленні фільмів «Беня Крик» (1927, реж. Володимир Вільнер), «Гамбург» (1926, реж. Володимир Баллюзек), «Спартак» (1926, реж. Мухсін-Бей Ертугрул), «Борислав сміється» (за однойменною повістю Івана Франка, 1927, реж. Йозеф Рона), «Сумка дипкур'єра» (1927, реж. Олександр Довженко) та ін.[3]
На початку 1930-х Байзенгерц повернувся в німецький кінематограф. Працював над оформленням нацистських пропагандистських фільмів. У період з 1939 по 1945 рік та з 1952 року він регулярно працював у співавторстві з Альфредом Бутом.