Гладуш Іван Дмитрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гладуш.
Гладуш Іван Дмитрович
Народився24 липня 1929(1929-07-24)
Мишурин Ріг, Верхньодніпровський район, Дніпропетровська округа, Українська СРР, СРСР
Помер6 грудня 2018(2018-12-06) (89 років)
Київ
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьполітик
Знання мовросійська
ПосадаМВС України
Військове званняГенерал внутрішньої служби України
ПартіяКПРС
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден Червоного ПрапораОрден Трудового Червоного ПрапораОрден «Знак Пошани»
Іменна вогнепальна зброя
Іменна вогнепальна зброя

Іван Дмитрович Гладуш (нар. 24 липня 1929(19290724) — 6 грудня 2018) — український державний діяч. Міністр внутрішніх справ Української РСР (1982—1990). Генеральний директор Національного музею «Чорнобиль». Депутат Верховної Ради Української РСР 10 та 11 скликань у 1983—1990 р. Член ЦК КПУ в 1986—1991 р. Генерал внутрішньої служби України (2010).[1]

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 24 липня 1929 року у селі Мишурин Ріг на Дніпропетровщині. У 1951 році закінчив Дніпропетровський автотранспортний технікум, згодом Московський машинобудівний інститут та Київську вищу школу МВС СРСР.

З 1951 року — старший державтоінспектор, заступник начальника, начальник відділу державтоінспекції, заступник начальника управління охорони громадського порядку.

Член КПРС з 1952 року.

У 1968—1974 роках — начальник Управління внутрішніх справ МВС УРСР Дніпропетровської області.

У 1969 році брав участь в затриманні дніпропетровського серійного маніяка Олександра Берлізова, який працював комсомольським вожаком на Південмаші, очолював групу комсомольців які ж його і шукали (розстріляний в 1974 році).

У 1974—1977 роках — начальник Управління внутрішніх справ МВС УРСР Донецької області.

З 1977 року — заступник міністра, з 1978 року — 1-й заступник міністра внутрішніх справ Української РСР.

15 червня 1982 — 26 липня 1990 року — міністр внутрішніх справ Української РСР. Один із основних організаторів ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У 1987 році оприлюднив брехливі висновки щодо могил у Биківні, де стверджувалося, що в них поховані жертви нацизму, а не сталінських репресій.[2]

З 1990 року — на пенсії. З 1990 — генеральний директор Національного музею «Чорнобиль».

Помер 6 грудня 2018 року[3].

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Указ Президента України від 20 серпня 2010 року № 847/2010 «Про присвоєння спеціальних звань»
  2. ↑ http://tyzhden.ua/History/60708 [Архівовано 16 жовтня 2017 у Wayback Machine.] Кіпіані В. Биківня «за першою категорією». «Тиждень», 24 вересня 2012 р.
  3. ↑ Не стало екс-міністра МВС України, перші подробиці. Архів оригіналу за 9 грудня 2018. Процитовано 7 грудня 2018.
  4. ↑ Указ Президента України від 7 травня 1997 року № 397/97 «Про нагородження відзнакою Президента України "Іменна вогнепальна зброя"»
  5. ↑ Указ Президента України від 21 липня 1999 року № 910/99 «Про нагородження відзнакою Президента України - орденом "За заслуги"»
  6. ↑ Указ Президента України від 20 липня 2004 року № 828/2004 «Про нагородження І. Гладуша орденом князя Ярослава Мудрого»
  7. ↑ Указ Президента України від 12 грудня 2008 року № 1156/2008 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС»
  8. ↑ а б Легендарному Міністрові внутрішніх справ України Івану Гладушу виповнилося вісімдесят // Сайт МВС України, 24.07.2009. Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 4 серпня 2014.

Посилання

[ред. | ред. код]