Гнєвушева Єлизавета Іванівна

Гнєвушева Єлизавета Іванівна
рос. Елизавета Ивановна Гневушева
Народилася	28 січня (10 лютого) 1916 Сураж, Чернігівська губернія, Російська імперія
Померла	11 травня 1994(1994-05-11) (78 років) Москва, Росія
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	історикиня, орієнталістка, освітянка, публіцистка, викладачка університету
Alma mater	Московський міський педагогічний інститут імені Володимира Потьомкіна^d
Галузь	історія, сходознавство, педагогіка і публіцистика
Заклад	Курський державний університет Московський інститут сходознавства^d Історичний факультет МДУ Institute of Oriental Languages^d Інститут країн Азії та Африки
Вчене звання	доцент
Науковий ступінь	кандидат історичних наук
Науковий керівник	Губер Олександр Андрійович
Нагороди	Q65162994? (1994)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гнєвушева.

Єлизавета Іванівна Гнєвушева (нар. 28 січня [10 лютого] 1916, Сураж, Чернігівська губернія — пом. 11 травня 1994, Москва) — радянський і російський історик — сходознавець, педагог.

Файл:Доклад Е.И. Гневушевой.jpg

Анонс доповіді Єлизавети Гнєвушевої на гуртку історії середніх віків у Московському педагогічному інституті 7 березня 1941 року

.

Біографія

Походила із сім'ї православного священика. У 1941 році закінчила історичний факультет Московського державного педагогічного інституту ім. В. П. Потьомкіна і там же аспірантуру. Її вчителями були: Олександр Губер, В. К. Нікольський, Володимир Сергєєв, Сергій Сказкін, Микола Дружинін. Під час німецько-радянської війни перебувала в евакуації в м. Тара Омської області, де викладала історію в педучилищі та середній школі.

Захистивши 1948 року кандидатську дисертацію на тему «Виникнення Всеіндійського національного конгресу», переїхала до Курська, де викладала історію у Курському педагогічному інституті. Після повернення до Москви (1952) працювала в Московському інституті сходознавства (1952—1953), на історичному факультеті Московського державного університету (1954—1955). З 1956 року її педагогічна та наукова діяльність тісно пов'язана з Інститутом східних мов при МДУ, де вона понад 30 років опрацювала доцентом кафедри історії країн Південно-Східної Азії та Далекого Сходу^[1]. Після смерті свого вчителя Олександра Губера виступила як його біограф^[2]. Була куратором створеного в Інституті країн Азії та Африки кабінету-бібліотеки Олександра Губера та першим організатором «Губерівських читань».

Наукова діяльність

Єлизавета Гнєвушева - авторка низки розділів про Індонезію у підручниках для закладів вищої освіти з історії країн Сходу. Її основні науково-публіцистичні інтереси, однак, були пов'язані з російськими вченими-мандрівниками, що відвідали наприкінці 19 — на початку 20 ст. Нідерландську Індію, а також деякі інші території Азії та Африки^[3][4]. Особливо виділяються новаторські статті про Василя Пантелеймоновича Мамалигу, який брав участь в антиколоніальному повстанні проти голландців на острові Ломбок в 1890-х рр.^[5].

За сюжетами деяких статей вченої написано художні твори^[6].

Громадська діяльність

Активний пропагандист Всеросійського товариства охорони пам'яток історії та культури, з 1970 по 1980 рік курувала реставраційно-будівельний студентський загін МДУ, який працював щоліта в Суздалі^[7].

Нагороди

• Лауреатка Премії «Прима Комексіндо» (1994)

Думка

«Захоплена слухачка лекцій Губера на істфаку Московського педагогічного інституту ще в довоєнний час, його вірна учениця та уважний біограф, Єлизавета Іванівна запам'яталася нам як людина активної життєвої позиції, небайдужий, послідовний та енергійний працівник університетської науки, дидактики та культури»

— . Владислав Ремарчук, завідувач кафедрою ІСАА^[8]

Основні роботи

• Путешествие П. И. Пашино по Персии и Индии // Очерки по истории русского востоковедения. М.: Издательство Академии наук СССР, 1953. С. 96—121.
• Буди Утомо («Высокая цель»): к 50-летию первой общенациональной организации в Индонезии // Советское востоковедение. — 1958. — № 5.
• Забытый путешественник. Жизнь и путешествия П. И. Пашино. — М., 1958;
• В. П. Малыгин — возмутитель спокойствия в Нидерландской Индии // Вопросы истории. — М., 1959. — № 12.[2] [Архівовано 31 січня 2022 у Wayback Machine.]
• В стране трёх тысяч островов (Русские ученые в Индонезии). — М., 1962.
• Путешествие по Африке С. В. Аверинцева // Страны и народы Востока. Выпуск IV. М.: Наука, 1965. С. 198—213.
• Первый обзор европейской колониальной политики и его автор // Колониализм и национально-освободительное движение в странах Юго-Восточной Азии. — М., 1972.
• Russians in Malaya and on Malaya // Meetings with Malaysia. — Kuala Lumpur, 1974.
• Первый «бейтензоргский» стипендиат Российской академии наук С. Г. Навашин на Яве в 1898—1899 гг. (По материалам неопубликованного дневника) // Страны и народы Востока. Выпуск XVII. Страны и народы бассейна Тихого океана. М.: Наука, ГРВЛ, 1975. С. 229—240 (совместно с В. А. Жаровым).
• Некоторые вопросы истории Вьетнама в трактовке А. А. Губера // Советская историография ЮВА. М.: Из-во вост. лит., 1977.
• Изучение истории ЮВА в Московском Университете // 225 лет Московского университета, 1979.
• Учредительная конференция Индийского национального конгресса // «Народы Азии и Африки», 1979, № 3.
• Этнографические коллекции А. С. Эстрина в МАЭ // Очерки истории русской этнографии, фольклористики и антропологии. — 1982. — Вып. 9 (в соавт. с В. Г. Трисман).
• Строитель Сурабайского порта [И. Т. Благов] // Страны и народы Востока. Выпуск XXIV. Страны и народы бассейна Тихого океана. Книга 5. М.: Наука, ГРВЛ, 1982. С. 110—126.
• Академик Александр Андреевич Губер (к 80-летию со дня рождения) // «Новая и новейшая история», 1982, № 5.
• Академик А. А. Губер. Творческий путь ученого //«Новая и новейшая история», 1983, № 6.
• Академик Александр Андреевич Губер. [отв. ред. акад. С. Л. Тихвинский] — М., 1988.
• А. А. Губер — организатор науки // Юго-Восточная Азия. История и современность. М.: Из-во вост. лит., 1989.
• История Индонезии. Том 1. — М.: Издательство МГУ, 1992 (в соавт. с Г.  Г.  Бандиленко, Д.  В.  Деопиком и В.  А.  Цыгановым)
• А. С. Эстрин. Воспоминания (из архива Е. И. Гневушевой); Е. И. Гневушева и В. Г. Трисман. Об Эстриных и их коллекции; Письма В. Г. Трисман, Е. И. Гневушевой и других Эстриным и о них // Индонезия начала XX века в коллекции и воспоминаниях А. Эстрина и А. Смотрицкой. Сост. Е. С. Твердислова, Г. А. Эстрина. М.: «Восточная литература», 2018, с. 5-138.

Доповіді

На Ломоносовських читаннях

• 1977 р. — І. Т. Благов — будівничий Сурабайського порту.
• 1978 р. — Записки А. Г. Ротчева про Індію як історичне джерело.
• 1981 р. — Гійом Постіль — перший професор арабської мови в Європі.

На губерівських читаннях

• 1977 р. — Науково-організаційна міжнародна діяльність академіка Олександра Губера.
• 1978 р. — Індія у науковій творчості Олександра Губера.
• 1979 р. — Деякі проблеми історії колоніальних та залежних країн у творчості академіка Олександра Губера.
• 1982 р. — Невидана робота Олександра Губера «Нариси боротьби капіталістичних держав за розподіл у Південно-Східній Азії».

Примітки

1. Погадаев В. А. Памяти Елизаветы Ивановны Гневушевой // Восток. — 1995. — № 6
2. Гневушева Е. И. Академик Александр Андреевич Губер. — М., 1988
3. Погадаев В. А. Россияне в Индонезии: открытия историка Е. И. Гневушевой // Восточные ветви российской диаспоры. Том 2. Сквозь века и страны. Коллективная монография. Ответственный редактор, составитель Д. С. Панарина. Москва: ИВ РАН, 2020, с. 319—341
4. Погадаев В. А. Н. Н. Миклухо-Маклай в судьбе историка Е. И. Гневушевой // Человек из легенды. К 150-летию со дня рождения Н. Н. Миклухо-Маклая. — М., 1997.
5. Е. И. Гневушева «В. П. Малыгин — возмутитель спокойствия в Нидерландской Индии» // Вопросы истории. — М., 1959. — № 12.
6. Гордин Р. Р. Возвращение Человека-тайны. Историческая повесть. — Кишинев, 1967
   Чекулаева Е. Малиган и Кардила. — М., 1994
   А. Иванченко «Пламя джунглей» // «Москва», 1965, N 9
7. Погадаев В. А. Находки Елизаветы Ивановны // Красноводские вести. — 1991. — 10 окт.
8. Владислав Ремарчук. "Памяти Александра Андреевича Губера" // "Московский университет", № 12 (4203) апрель 2007 [1]

Посилання

• ІВР РАН (Санкт-Петербург) — Personalia [Архівовано 31 січня 2022 у Wayback Machine.]