Голіцин Георгій Сергійович

Голіцин Георгій Сергійович
Народився23 січня 1935(1935-01-23) (89 років)
Москва, СРСР
Країна СРСР
 Росія
Діяльністьфізик, географ
Галузьгеографія
Alma materфізичний факультет МДУ
Науковий ступіньдоктор фізико-математичних наук
Науковий керівникAlexander Obukhovd
Знання мовросійська
ЗакладМФТІ
ЧленствоРосійська академія наук, Академія наук СРСР і Європейська академія[1]
РідГоліцини
БатькоSergei Golitsynd
Нагороди
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Голіцин.

Георгій Сергійович Голіцин (рос. Георгий Сергеевич Голицын; нар. 23 січня 1935, Москва) — російський радянський геофізик і астроном, член-кореспондент АН СРСР (1979), академік РАН (1987) по Відділенню океанології, фізики атмосфери і географії (1987), з січня 1990 і по 2008 — директор Інституту фізики атмосфери ім. А. М. Обухова РАН, спеціаліст з фізики атмосфери і океану, теорії клімату[2], доктор фізико-математичних наук.

Біографія

[ред. | ред. код]

Нащадок князівського роду Голіциних. Освіту здобув на фізичному факультеті МДУ. Одним з перших, у травні 1983, виступив з доповіддю, присвяченій кліматичним наслідкам ядерної війни.[3] Голова опікунської ради Свято-Димитрівського сестринства[4]. Один із засновників московського відділення наукового товариства Sigma Xi[en].[5] Разом з низкою своїх колег з Академії наук виступив з критикою «Листа десяти академіків»[6]. Був головним редактором журналу «Известия АН СРСР. Физика атмосферы и океана».

Основні астрономічні роботи присвячені фізиці планет і планетних атмосфер. Розробив теорію подібності для динаміки планетних атмосфер, яка дозволила, зокрема, передбачити і пояснити високий ступінь однорідності температури в основній товщі атмосфери Венери і на її поверхні і малі швидкості вітру в нижніх шарах атмосфери; ці висновки були підтверджені радіоїнтерферометричними спостереженнями власного випромінювання Венери і прямими вимірюваннями радянських автоматичних міжпланетних станцій серії «Венера». Теорія подібності Голіцина пояснила також високі швидкості вітру в атмосфері Марса (до 50 м/с). Досліджував зародження і динаміку запорошених бурь на Землі і Марсі, режим турбулентності в атмосферах Венери і Марса. Виконав роботи з теорії турбулентності, магнітній гідродинаміці. Займається розробкою теорія конвекції стосовно динаміки надр Землі, планет і великих супутників, а також до океану і атмосфери, теорією клімату Землі, теорією хвильових рухів в атмосферах Землі і планет.

Наукові праці

[ред. | ред. код]

Автор понад 200 наукових праць, у тому числі 5-ти монографій.

Видання

[ред. | ред. код]
  • Г. С. Голицын. Введение в динамику планетных атмосфер (Russian). Л.: Гидрометеоиздат, 1973.(рос.)
  • Г. С. Голицын. Исследование конвекции с геофизическими приложениями и аналогиями (рос.). Л.: Гидрометеоиздат, 1980.(рос.)
  • М. И. Будыко, Г. С. Голицын, Ю. А. Израэль. Климатические Катастрофы (рос.). М.: Гидрометеоиздат, 1987. In English: M.I. Budyko, G.S. Golitsyn, Y.A. Izrael. Global climatic catastrophes. Berlin ; New York: Springer-Verlag, 1988. (англ.)
  • B.M. Boubnov, G.S. Golitsyn. Convection in rotating fluids. Kluwer Academic Publishers, 1995.(англ.)
  • Г. С. Голицын. Динамика природных процессов (рос.). М.: Физматлит, 2004.
  • Г. С. Голицын. Микро- и макромиры и гармония (рос.). М.: Квант, 2008

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Премія АН СРСР імені А. А. Фрідмана (1990) — за роботи з динамічної метеорології
  • Демидівська премія (1996) — за досягнення в галузі наук про Землю
  • Медаль Альфреда Вегенера, вища нагорода Європейського союзу наук про Землю (2004) — за заслуги в галузі наук про океан, атмосферу і клімат
  • медалі

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://www.ae-info.org/ae/User/Golitsyn_Georgui
  2. ↑ Академик Георгий Сергеевич Голицын. Архів оригіналу за 11 березня 2007. Процитовано 10 жовтня 2009.
  3. ↑ ЧАЕПИТИЕ В АКАДЕМИИ. АКАДЕМИК Г. С. ГОЛИЦЫН: ВОЛНЕНИЯ МОРЯ И ЗЕМЛИ [Архівовано 22 травня 2011 у Wayback Machine.] Наука и жизнь № 3, 2001
  4. ↑ Сестричество сестер милосердия Свято-Димитровское. Архів оригіналу за 9 листопада 2005. Процитовано 10 жовтня 2009.
  5. ↑ The History of the Sigma Xi Moscow — International Partner Chapter. Архів оригіналу за 13 червня 2010. Процитовано 10 жовтня 2009.
  6. ↑ Письмо других академиков. Заявление представителей РАН в связи с «письмом десяти» [Архівовано 4 листопада 2007 у Wayback Machine.]. Интерфакс

Посилання

[ред. | ред. код]