Гребля Дерінер | |
---|---|
Гребля Дерінер | |
41°10′12″ пн. ш. 41°52′13″ сх. д. / 41.16995° пн. ш. 41.87027° сх. д. | |
Країна | Туреччина |
Адмінодиниця | Артвін[1] |
Стан | діюча |
Річка | Чорох |
Каскад | Чорохський |
Початок будівництва | 1998 |
В експлуатації з | 24 лютого 2012[2] |
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | лютий 2013 |
Основні характеристики | |
Установлена потужність | 670 МВт |
Середнє річне виробництво | 2118 млн кВт·год |
Тип ГЕС | греблева |
Розрахований напір | ??? м |
Характеристики обладнання | |
Тип турбін | радіально-осьові |
Кількість та марка турбін | 4 |
Витрата через турбіни | ??? м³/с |
Кількість та марка гідрогенераторів | 4 |
Потужність гідроагрегатів | 4 х 167,5 МВт |
Основні споруди | |
Тип греблі | бетонна аркова з подвійною кривизною |
Висота греблі | 249 м |
Довжина греблі | 720 м |
Шлюз | ??? |
ЛЕП | ??? |
Власник | Державний департамент гідравлічних робіт (Туреччина) |
Мапа | |
Гребля Дерінер у Вікісховищі |
ГЕС Дерінер (тур. Deriner Barajı) - бетонна аркова гребля з подвійною кривизною на річці Чорох (знаходиться в каскаді між ГЕС Артвін та ГЕС Borçka) в 5 км на схід від міста Артвін (провінція Артвін, Туреччина). Основна мета греблі ГЕС виробництво електроенергії і боротьба з повенями. Будівництво греблі розпочалося у 1998 році, водосховище почали заповнювати у лютому 2012 року, спорудження ГЕС було завершено до лютого 2013 року[3] ГЕС має потужність 670 МВт і є найвищою греблею Туреччини[4][5] Замовником будівництва є Державний департамент гідравлічних робіт (Туреччина) і побудований консорціумом турецьких, російських і швейцарських компаній. У розробці проекту брали участь спеціалісти британської компанії українського походження Duglas Alliance[6].
Будівництво греблі Дерінер розпочато у січні 1998 року, до кінця 2005 року річка Чорох була відведена від будівельного майданчика і розпочато підготовка фундаменту. Річку було перенаправлено за допомогою 937 м підковоподібного тунелю діаметром 11,7 м на правому березі. Прийшлося виконати великий обсяг виїмки ґрунту, за для будівництва фундаменту на гранодіоритах. За для забезпечення кріплення, було змонтовано понад 2000 анкерів. Наприкінці 2005 року було розпочато заливку бетону у фундамент греблі , але через брак фінансування, це було відкладено з вересня 2006 року на вересень 2007 року. У січні 2008 року гребля досягла висоти 66 м[5] На середину 2010 року, було укладено 2300000 м³ від необхідних 3400000 м³ бетону - 93% проекту було завершено, також було завершено водозлив всередині тіла греблі[7] 24 лютого 2012 року гребля була завершена і розпочато наповнення водосховища.[8] ГЕС була введена в експлуатацію у лютому 2013 року[3]
Гребля Дерінер має 249 м заввишки та 720 м завдовжки бетонна аркова гребля з подвійною кривизною. Базова ширина - 60 м і ширина гребеня на верхній консолі - 1 м. Загалом укладено у тіло греблі 3,400,000 м³ бетону. Водоскид складається з 8 шлюзів розміром 2,8 м х 5,6 м, що мають максимальну водоскидну спроможність 7000 м³/сек. Аварійний водоскид це два тунелі, на протилежних краях греблі. Правий тунель має 459 м завдовжки, лівий - 472 м. Разом обидва тунелі спроможні скидати 2,250 m³/s. Водосховище має сточище - 18,389 км³, об'єм - 1,970,000,000 м³ та корисний об'єм - 960,000,000 м³[5][9]
Машзал знаходиться під землею на правому березі і має 20 м завширшки, 126 м завдовжки та 45 м заввишки, там розташовані вертикальні радіально-осьові турбіни, які мають сумарну потужність 670 МВт з річним виробленням 2118 ГВт год. Вода подається на турбіни водогоном діаметром 9 м. Відпрацьована вода скидається 74 м підковоподібним тунелем[5][9]