Грейт-Лейк
| Грейт-Лейк англ. Great Lake палава-кані yingina | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| 41°52′ пд. ш. 146°45′ сх. д. / 41.867° пд. ш. 146.750° сх. д. | ||||
| Розташування | ||||
| Країна |
.svg){kind=small} Австралія  | |||
| Регіон |
Central Highlands Councild | |||
| Розташування |
Тасманія, | |||
| Геологічні дані | ||||
| Тип | Водосховище | |||
| Територіально |
Tasmaniad | |||
| Розміри | ||||
| Площа поверхні | 176 км² | |||
| Висота | 1030 м | |||
| Довжина | 24,6 км | |||
| Ширина | 12 км | |||
| Вода | ||||
| Басейн | ||||
| Витікають | Шаннон | |||
| Площа басейну | 399 км² | |||
| Країни басейну |
Австралія | |||
| Інше | ||||
| Geonames |
2164617 | |||
  Грейт-Лейк (Австралія) | ||||
 Грейт-Лейк (Тасманія) | ||||
| ||||
|
| ||||
 Грейт-Лейк у Вікісховищі | ||||
Грейт-Лейк (англ. Great Lake, палава-кані yingina) — озеро, розташоване в північній частині Центральної височини[en] острова Тасманія (Австралія). Воно являє собою природне озеро[1], яке було значно збільшено в результаті спорудження греблі.
Площа озера — 170 квадратних кілометрів.[1] Тим самим, воно є третім за площею з природних і штучних водойм Тасманії, слідом за озерами Гордон (271 км²) і Педдер (239 км²), які знаходяться на південному заході Тасманії.
В озеро Грейт-Лейк впадає декілька дрібних річок і струмків, а витікає лише одна річка — Шаннон, яка потім тече на південь, впадає в річку Уз, яка, в свою чергу, впадає в річку Дервент. У найпівденнішій частині озера, де з нього витікає річка Шаннон, знаходиться гребля. Крім цього, Грейт-Лейк з'єднаний каналом з сусіднім озером Артурс, яке розташоване з південно-східного боку.
На озері є кілька островів, найбільшими з яких є Рейнолдс, Гауеллс-Нек і Макланаканс-Пойнт.
З південного сходу (з боку Хобарта) до Грейт-Лейк підходить автомобільна дорога 
(Lake Highway або Highland Lakes Road). Огинаючи озеро з півдня і заходу, вона пролягає на північ у бік Девонпорта. На південний захід від озера Грейт-Лейк від дороги відгалужується дорога 
(Poatina Road), яка пролягає із східної сторони озера і продовжується на північ до Лонсестоном.
Озеро було відоме тасманійським аборигенам з давніх пір. Вони зазвичай приходили в ці краї влітку, щоб полювати на кенгуру і водоплавних птахів. Мабуть, першим з людей європейського походження це озеро побачив мисливець на кенгуру Томас Тумбс — це було в 1815 році. «Офіційне» відкриття озера датується 1817 роком, коли там побував Джон Бомонт, протеже тодішнього лейтенант-губернатора Землі Ван-Дімена (так тоді називалася Тасманія) Томаса Дейві.[2]
На карті Землі Ван-Дімена 1826 року це озеро було позначено як A Large Lake (укр. велике озеро). При цьому ріка, що витікає з нього, вже носила свою нинішню назву Шаннон.[3] На карті 1837 року озеро вже позначено як Грейт-Лейк.
У 1837 році були сильні морози — загинули тисячі дерев в околиці Грейт-Лейк, а саме озеро замерзло.[2]
У 1918 році в місці, де від південного краю Грейт-Лейк витікає річка Шаннон, почалося будівництво греблі Майена. Проект греблі включав в себе безліч контрфорсів арочного типу. Будівництво греблі було завершено в 1922 році.[2] Висота греблі була 12 м, а її довжина — 360 м. На момент споруди в 1922 році вона була другою за величиною греблею такого типу в світі.[4] У 1923 році було закінчено спорудження каналу (Liaweenee Canal), що з'єднує верхів'я річки Уз і західний берег озера Грейт-Лейк.[2]
Озеро Грейт-Лейк є одним з найпопулярніших місць для рибного лову в Тасманії. В озері водяться два види прісноводної форелі — пструг струмковий (форель струмкова) і пструг райдужний.[5][6] Крім цього, в озері водяться кілька видів галаксій і парагалаксій — galaxias brevipinnis, galaxias truttaceus, paragalaxias eletroides і paragalaxias dissimillis.[5][6]
Пструг струмковий почали запускати в Тасманійські водойми в 1864 році, а в 1870 році 120 екземплярів молодої струмкової форелі було випущено в Грейт-Лейк. Найбільший струмковий пструг, виловлена в Грейт-Лейк, важив 11,5 кг.[2]
- ↑ а б Australian Bureau of Statistics: Tasmania, Lakes. Архів оригіналу за 20 квітня 2012. Процитовано 19 липня 2015.
- ↑ а б в г д Miena Dam No.2, Tasmania. The Engineering Heritage Committee, Tasmania Division, The Institution of Engineers, Australia. Архів оригіналу (PDF) за 6 березня 2016. Процитовано 21 січня 2013.
- ↑
Chart of Van Dieman's Land. (zoom). London: Engraved & published by Joseph Cross, June 26, 1826 (Digital Collections/Maps, National Library of Australia, www.nla.gov.au). Архів оригіналу за 03.02.2013. Процитовано 22.01.2013.
{{cite web}}: Зовнішнє посилання в|work= - ↑ Historic Engineering Marker — Miena Dam No.2 (PDF). The Engineering Heritage Committee, Tasmania Division, The Institution of Engineers, Australia. Архів (PDF) оригіналу за 3 лютого 2013. Процитовано 26 січня 2013.
- ↑ а б Fact Sheet for Great Lake excl Canal Bay and Tods Corner. Tasmania Island Fisheries Service, www.ifs.tas.gov.au. Архів оригіналу (HTML) за 12 квітня 2011. Процитовано 20 вересня 2011.
- ↑ а б Great Lake Anglers Access (PDF). Tasmania Island Fisheries Service, www.ifs.tas.gov.au. Архів оригіналу за 17 грудня 2012. Процитовано 12 грудня 2012.