Джерело Діви Марії

Джерело Діви Марії в Назареті

Джерело або Колодязь Діви Марії (араб. عين العذراء, ʿAin il- ʿadhrāʾ) — стародавня криниця, яка за християнською міфологією, розташована на місці, де архангел Гавриїл явився Діві Марії і сповістив, що вона народить Сина Божого — подія, знана як «Благовіщення».

Розташований трохи нижче грецької православної церкви Благовіщення в сучасному Назареті, колодязь збудований над підземним джерелом, яке служило протягом століть місцевим джерелом води для арабських селян. Відремонтований двічі (перший раз у 1967 році і другий в 2000 році), нинішня споруда є символічним представленням споруди, яка колись там стояла.

У релігійних текстах

[ред. | ред. код]
Православна церква Благовіщення.

Найбільш ранній письмовий запис, що додає правдоподібність криниці чи джерела як місцю Благовіщення, походить від Протоєвангелія Якова, неканонічного Євангелія, датованого II століттям. 

Автор пише:

І вона взяла глечик і пішла вперед, щоб набрати води, і ось голос сказав:

«Радуйся, Маріє, благодаті повна, благословенна ти серед жінок».
[1]

Однак, Євангеліє від Луки в своїй оповіді про Благовіщення не згадує набір води. Так само і Коран згадує дух у формі людини, який відвідує непорочну Марію, щоб повідомити їй, що Господь дарував їй народити сина, без вказівки на набір води; однак у Корані згадується джерело, що почало бити з-під землі біля її ніг, коли вона народжувала Ісуса у Сурі 19:16–25.

Історичні свідчення

[ред. | ред. код]
Картина, на якій зображено уявлення про вигляд колодязя в I столітті нашої ери (Полєнов Василь Дмитрович).

Підземне джерело в Назареті традиційно слугувало головним міським джерелом води протягом декількох століть, можливо тисячоліть; однак, його не завжди називали «колодязь Марії» чи «джерело Марії». У своїй книзі «Біблія як історія» Вернер Келлер пише, що «колодязь Марії» або «Айн Марьям», як називали його місцеві жителі, має таку назву з «незапам'ятних часів» і що він є єдиним джерелом водопостачання в районі.[2] Вільям Рей Вілсон також описує «колодязь Діви Марії, який забезпечував жителів Назарета водою» у своїй книзі «Подорожі в Єгипет і Святу Землю» (1824).[3]

Фонтан Богородиці, Назарет, 1891
Жінки біля фонтану Діви, Назарет, 1891[4]

Джеймс Фін, тоді британський Консул в Єрусалимі, відвідав Назарет в кінці червня 1853 і його супутники розбили свої намети біля фонтану, — єдиного там фонтану. Він пише, що «води у цьому джерелі було дуже мало в цьому літньому сезоні, і місцеві стривожені жителі ледве там щось набирали. Всю ніч безперервно жінки були там зі своїми посудинами, бурмотіли, сміялись або сварились на суперниць за місце в черзі. Прийшов дивний плин думок, викликаний підслуховуванням жіночок, що використовували ім'я Міріам (Марії) для жартів і сміху біля фонтану у Назареті»[5]

Стара листівка з фото джерела Марії.

Хоча нинішня споруда, яка називається «Колодязь Марії», є нефункціональною реконструкцією, урочисто відкритою в рамках святкування 2000 року в Назареті,[6] традиційний колодязь Марії був місцевим джерелом води з надземною кам'яницею. Протягом століть жителі збиралися тут, щоб наповнити водою глечики (до 1966) чи щоб відпочити, обмінятися новинами.[7] На іншу ділянку не надто далеко, яка використовувала те саме джерело води, пастухи та інші власники одомашнених тварин приводили свої стада на водопій.

Листівка з фото джерела Марії. Карімех Аббуд, бл. 1925.

Грецька православна церква Благовіщення, розташована трохи вище вгору по пагорбу від поточного місця Колодязя Марії — це візантійська церква, побудована над джерелом в III столітті, заснована на переконанні, що Благовіщення відбулося над цим джерелом. Католицька церква вважає, що Благовіщення мало місце менш ніж у 0,5 км від базиліки Благовіщення, сучасної будівлі, в якій всередині знаходиться стара церква, що датується IV століттям.

Останні археологічні відкриття

[ред. | ред. код]

Розкопки, проведені Ізраїльським органом старожитностей у 1997–98 роках на кошти муніципалітету Назарету і Державної туристичної корпорації Ізраїлю, виявили ряд підземних систем водопостачання і припустили, що ділянка, сьогодні знана як колодязь Марії, була головним джерелом водопостачання Назарету з візантійських часів. Незважаючи на те, що були знайдені черепки римської епохи, доповідь експедиції стверджувала про відсутність достовірних доказів використання об'єкту в давньоримські часи.[8][9]

Купальні

[ред. | ред. код]

В кінці 1990-х років жителі Назарету, сімейна пара, Еліас і Мартіна Шама, намагались виявити джерело витоку води в їх сувенірному магазині «Кактус», розташованому перед колодязем Марії[10]. Розібравши стіну, вони виявили підземні ходи, які, при подальшому копанні, привели до великого підземного комплексу. Північноамериканська дослідна група провела дослідження з використанням георадару значної роздільної здатності в кількох місцях в та навколо джерела Марії у 2004–5 роках для визначення підходящих місць для подальших розкопок під купальнями. Первинні дані від георадару підтверджують існування під купальнями додаткових підземних споруд. Також були зібрані зразки для радіо-радіовуглецевого датування.[11]

У 2003 році археолог Річард Фройнд заявив про своє переконання, що об'єкт має явно візантійське походження: «я впевнений, що у нас тут купальні, — говорить він, — і наслідки цього для археології, і для нашого знання про колодязь, величезні.»[12]

Радіовуглецеве датування на вуглець-14 було зроблено на 3 зразках деревного вугілля з об'єкту, і було виявлено, що кожен походить з дуже різних періодів. Це вказує на те, що купальні використовувались кілька періодів, і, принаймні, були у користуванні десь між 1300–1400 рр.н. е.[13]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Chad Fife Emmett (1995). Beyond the Basilica:Christians and Muslims in Nazareth. University of Chicago Press. с. 81. ISBN 0-226-20711-0.
  2. ↑ Dolores Cannon (2000). Jesus and the Essenes. Ozark Mountain Publishing. с. 110. ISBN 1-886940-08-8. Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 19 листопада 2016.
  3. ↑ William Rae Wilson (1824). Travels in Egypt and the Holy Land. Oxford University. с. 212. Архів оригіналу за 6 квітня 2018. Процитовано 19 листопада 2016.
  4. ↑ “Fountain of the Virgin, Nazareth.” A Month in Palestine and Syria, April 1891. New Boston Fine and Rare Books, 1 February 2012. Web. 4 February 2012. <http://www.newbostonfineandrarebooks.com/?page=shop/disp&pid=page_PalestineSyria&CLSN_1291=13281208221291adfc56628c3b7bbb6e [Архівовано 16 листопада 2017 у Wayback Machine.]>
  5. ↑ James Finn: Stirring Times, or, Records from Jerusalem Consular Chronicles of 1853 to 1856. Edited and Compiled by His Widow E. A. Finn. Volume 2, p. 23, London 1878.
  6. ↑ Daniel Monterescu and Dan Rabinowitz (2007). Mixed Towns, Trapped Communities: Historical Narratives, Spatial Dynamics. с. 195. ISBN 0-7546-4732-3. Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 19 листопада 2016.
  7. ↑ William Eleroy Curtis (1903). To-day in Syria and Palestine. F.H. Revell company. с. 244.
  8. ↑ Alexandre, Yardenna. 2012.
  9. ↑ Yardenna Alexandre. Excavations at Mary's Well, Nazareth. Israeli Antiquities Authority. Архів оригіналу за 26 січня 2020. Процитовано 30 травня 2006.
  10. ↑ SHACHAM, Tzvi. 2012. Bathhouse from the Crusader Period in Nazareth in Kreiner, R & W. Letzner (eds.). SPA. SANITAS PER AQUAM. Tagungsband des Internationalen Frontinus-Symposums zur Technik und Kulturgeschichte der antike Thermen. Aachen, 18-22. Marz 2009 : 319-326. BABESCH SUPPL. 21
  11. ↑ Harry M. Jol. Nazareth Excavations: A GPR Perspective (PDF). Drew University, NJ. Архів оригіналу (PDF) за 8 вересня 2006. Процитовано 4 липня 2006.
  12. ↑ Jonathan Cook (22 жовтня 2003). Is This Where Jesus Bathed?. The Guardian. Архів оригіналу за 17 січня 2008. Процитовано 19 листопада 2016.
  13. ↑ Boaretto, Elisabetta. Nazareth Bath Radiocarbon Samples from 2003 Excavation (PDF). Israel Antiquities Authority. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 7 грудня 2015.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Джерело Діви Марії

32°42′24.16″ пн. ш. 35°18′5.62″ сх. д. / 32.7067111° пн. ш. 35.3015611° сх. д. / 32.7067111; 35.3015611