Джиммі Блумфілд

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Блумфілд.
Ф
Джиммі Блумфілд
Особисті дані
Повне ім'я Джеймс Генрі Блумфілд
Народження 15 лютого 1934(1934-02-15)
  Ноттінґ-Гілл, Лондон, Англія
Смерть 3 квітня 1983(1983-04-03) (49 років)
  Лондон, Англія
Громадянство  Велика Британія
Позиція нападник
Юнацькі клуби
Англія Hayes F.C.
Англія Walthamstow Avenue F.C.
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1952–1954 Англія «Брентфорд» 42 (5)
1954–1960 Англія «Арсенал» 210 (54)
1960–1964 Англія «Бірмінгем Сіті» 123 (28)
1964–1965 Англія «Брентфорд» 44 (4)
1965–1966 Англія «Вест Гем Юнайтед» 10 (0)
1966–1968 Англія «Плімут» 25 (1)
1968–1970 Англія «Лейтон Орієнт» 45 (3)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1968–1971 Англія «Лейтон Орієнт»
1971–1977 Англія «Лестер Сіті»
1977–1981 Англія «Лейтон Орієнт»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Джиммі Блумфілд (англ. Jimmy Bloomfield; 15 лютого 1934, Лондон — 3 квітня 1983, Лондон) — англійський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Ігрова кар'єра

[ред. | ред. код]

Народився 15 лютого 1934 року в місті Лондон. Розпочинав грати у футбол у лондонських аматорських клубах[1].

У професійному футболі дебютував у жовтні 1952 року виступами за команду Другого дивізіону «Брентфорд»[2], в якій провів два сезони, взявши участь у 42 матчах чемпіонату.

Влітку 1954 року, після того як «Брентфорд» понизився у класі, Блумфілд за 8000 фунтів був придбаний «Арсеналом», як заміна Джиммі Логі[en][3]. Відіграв за «канонірів» наступні шість сезонів своєї ігрової кар'єри[4][5]. З сезону 1955/56 став основним гравцем команди[3] і навіть грав у складі збірної Лондона, що стала фіналісткою першого розіграшу Кубка ярмарків 1955/58[6]. Також в цей час грав за збірну Футбольної ліги і молодіжну збірну Англії до 23 років[7].

Блумфілд зіграв 227 ігор за «Арсенал», забивши 56 голів. Проте, з приходом Джорджа Істгема в 1960 році, Блумфілд втратив місце в команді і був проданий у «Бірмінгем Сіті» в листопаді того ж року[3]. З командою знову став фіналістом Кубка ярмарків у 1961 році[8], а через два роки виграв з командою свій перший трофей — Кубок англійської ліги, забивши у фіналі один з голів у ворота «Астон Вілли» (3:1, 0:0)[9][10].

Влітку 1964 року він повернувся в «Брентфорд», а пізніше грав за «Вест Гем Юнайтед» та «Плімут».

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Лейтон Орієнт», де був граючим тренером у 1968—1970 роках.

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

У 1968 році Блумфілд став граючи тренером клубу «Лейтон Орієнт», з яким виграв Третій дивізіон у своєму другому повному сезоні, 1969/70[11], а наступного року врятував команду від вильоту з Другого дивізіону.

1971 року Блумфілд очолив новачка вищого англійського дивізіону «Лестер Сіті», з яким майже одразу виграв Суперкубок Англії, куди потрапив як переможець Другого дивізіону, оскільки чемпіонат Першого дивізіону і володар національного Кубка «Арсенал» відмовився від участі. Загалом Блумфілд працював у новому клубі шість років. За цей час «лиси» досягли півфіналу Кубку Англії 1973/74[12]. Джиммі покинув клуб у 1977 році і наступного сезону команда вилетіла з вищого дивізіону[13][14].

Блумфілд знову повернувся до клубу «Лейтон Орієнт», з яким вийшов у півфінал Кубка Англії 1977/78[11]. Він залишив «Орієнт» у 1981 році після суперечки з головою клубу Браяном Вінстоном через продаж нігерійського збірника Джона Чідозі[11]. У опитуванні 2014 року Блумфілд був визнаний найкращим менеджером «Лейтон Орієнта» усіх часів[15].

Після відходу з команди він працював у «Лутон Тауні» до своєї передчасної смерті 3 квітня 1983 року від раку у віці 49 років[3][16].

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]

Як гравця

[ред. | ред. код]
«Бірмінгем Сіті»: 1962–63

Як тренера

[ред. | ред. код]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Молодший брат, Біллі[en], також був професійним футболістом і грав за «Брентфорд», а племінник, Рей Блумфілд[en], також футболіст, будучи вихованцем «Арсеналу», більшу частину кар'єри провів виступаючи у США[18].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Players: Bloom–Bossu. A–Z of Hayes FC. Hayes & Yeading F.C. Архів оригіналу за 20 вересня 2017. Процитовано 12 грудня 2017.
  2. ↑ Jimmy Bloomfield. Greens on Screen. Steve Dean. Архів оригіналу за 13 грудня 2017. Процитовано 12 грудня 2017.
  3. ↑ а б в г Harris, Jeff (1995). Hogg, Tony (ред.). Arsenal Who's Who. Independent UK Sports. с. 127. ISBN 978-1-899429-03-5.
  4. ↑ Arsenal’s failings put glorious tradition back in the spotlight. Independent.co.uk. Архів оригіналу за 24 серпня 2018. Процитовано 23 серпня 2018.
  5. ↑ From non-league to Premier League: Ian Wright, Chris Smalling, Stan Collymore and more rapid rises. Talksport.com.[недоступне посилання з травня 2019]
  6. ↑ Ross, James M. (4 червня 2015). European Competitions 1957–58: Inter-Cities Fairs Cup 1955–58. RSSSF. Архів оригіналу за 1 вересня 2007. Процитовано 12 грудня 2017.
  7. ↑ Courtney, Barrie (27 березня 2004). England – U-23 International Results – Details. Rec.Sport.Soccer Statistics Foundation (RSSSF). Архів оригіналу за 13 квітня 2004. Процитовано 12 грудня 2017.
  8. ↑ Ross, James M. (16 липня 2015). European Competitions 1960–61: Inter-Cities Fairs Cup 1960–61. RSSSF. Архів оригіналу за 9 червня 2009. Процитовано 12 грудня 2017.
  9. ↑ Shaw, Phil (26 лютого 2011). 'I was on £18 a week. I'd doubled my wage'. The Independent. London. Архів оригіналу за 13 грудня 2017. Процитовано 12 грудня 2017.
  10. ↑ Matthews, Tony (1995). Birmingham City: A Complete Record. Derby: Breedon Books. с. 31, 73. ISBN 978-1-85983-010-9.
  11. ↑ а б в Kaufman, Neilson. O's Through the Years. Leyton Orient F.C. Архів оригіналу за 3 грудня 2017. Процитовано 12 грудня 2017.
  12. ↑ Liverpool in 5th Cup Final. The Age. Australia. A.A.P. Reuter. 5 квітня 1975. с. 26.
  13. ↑ Past managers. Leicester City F.C. 20 червня 2008. Архів оригіналу за 18 February 2012.
  14. ↑ The History Of Leicester City Football Club. Leicester City F.C. 16 вересня 2008. Архів оригіналу за 30 March 2009.
  15. ↑ а б Mail, Simon (17 квітня 2014). Jimmy Bloomfield voted as Leyton Orient's best manager. East London and West Essex Guardian. Архів оригіналу за 12 грудня 2017. Процитовано 12 грудня 2017.
  16. ↑ Glanville, Brian (20 листопада 2013). Arsenal's top 12 playmakers. Arsenal F.C. Архів оригіналу за 12 грудня 2017. Процитовано 12 грудня 2017.
  17. ↑ Revie is top manager. The Guardian. London. 25 квітня 1970. с. 19. Inscribed salvers and £100 cheques went to the three divisional managers of the season: Ian Greaves (Huddersfield Town), Jimmy Bloomfield (Orient), and Jimmy McGuigan (Chesterfield).
  18. ↑ Haynes, Graham; Coumbe, Frank (2006). Timeless Bees: Brentford F.C. Who's Who 1920–2006. Harefield: Yore Publications. с. 23. ISBN 0955294916.

Посилання

[ред. | ред. код]