Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (березень 2020) |
Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. |
Джордж Катона | |
---|---|
Народився |
6 листопада 1901[1][2][3] Будапешт, Австро-Угорщина[1] |
Помер |
18 червня 1981[1][2][3] (79 років) Берлін, НДР[1] |
Країна |
Угорщина США |
Діяльність | психолог, економіст, викладач університету |
Alma mater |
Будапештський університет[4] HU Berlin[4] Геттінгенський університет[4] |
Заклад |
Університет Мічигану Геттінгенський університет[4] Франкфуртський університет[4] |
Науковий ступінь | докторський ступінь[1] |
Членство | Американська академія мистецтв і наук |
Нагороди |
Член Американської статистичної асоціації[d] |
Джордж Катона (англ. George Katona, 6 листопада 1901, Будапешт, Угорщина — 18 червня 1981, Західний Берлін, ФРН[5]) — американський психолог угорського походження, один з ініціаторів змістовного зближення економіки та психології.
Джордж Катона здобув докторський ступінь з експериментальної психології в Геттінгенському університеті в 1921 році, працював у Німеччині до 1933 року журналістом, та психологічним дослідником. Спочатку Катона навчався на гештальта-психолога і працював над проблемами навчання та пам'яті. Під час Другої світової війни, він був причетним до спроб американського уряду використовувати засоби психології для боротьби з інфляцією, спричиненою війною. Це змусило його розглянути питання застосування психологічних принципів у макроекономіці, розробивши методику оцінки і прогнозування очікувань споживачів, які з часом стали Індексом споживчих настроїв університету Мічигану. Використання цього індексу дозволило йому передбачити післявоєнний бум у США в той час, коли звичайні економетричні показники прогнозували спад. Цей успіх прогнозування допоміг утвердитися даному індексу. Катона написав численні книги та журнальні статті, які виступають за розвиток економічної психології. Ці загальні ідеї Джорджа Катона, щодо розвитку сучасної економіки поведінки, були схвалені і загально-вихнані в Європі, а в Сполучених штатах Америки - вже після його смерті.
У 1957 році його обрали членом Американської статистичної асоціації.[6]
Катона зробив макроекономічні узагальнення та прогнози з емпіричних, мікроекономічних даних опитування споживачів, а не продовжив теоретизацію з ідеалізованих моделей, чи припущень ідеально раціональних учасників економіки. «На відміну від чистих теоретиків, ми не можемо спочатку вважати, що існує раціональна поведінка, або що раціональна поведінка є темою економічного аналізу»,— писав він у 1951 році.[7] Натомість, він шукав умови, за яких, швидше за все, відбуватиметься переважно раціональна поведінка. Він також прагнув пов'язати ринкові сили з походженням людської поведінки, настроїв та прийняття рішень. Дж. Катона стверджував:
Замість того, щоб припускати, що ціни, обсяги виробництва та закупівель тощо встановлюються для нас безособовими факторами, ми будемо намагатися встановити форми, умови та межі людських рішень, які на них впливають. Ринкова економіка, що саморегулюється, буде розглядатися як „граничний випадок“, коли рішення людини є найменш спонтанними |
Катона протиставляв «справжнє рішення» та «звичну поведінку».[9]
|