Дзенга

Малюнок і каліграфія авторства Нантенбо

Дзенга (яп. 禅 画, картина [в дусі] дзен) — стиль японського живопису, пов'язаний з практикою дзен-буддизму. Найчастіше їм займаються ченці, його найбільший розквіт настав в період Едо.

Використання терміна обмежується, як правило, живописом, створеним в цю епоху, що не зовсім точно, адже схожі картини створювалися і раніше. Релігійна значущість буддизму в період Едо знизилася, але ченці, особливо, дзен, все ще відігравали важливу роль, особливо серед художників і літераторів. Їхні картини і твори каліграфії, звані дзенга, створювані як допомога для медитації або як форма духовного вправляння, були тоді дуже популярні.

Одними з основних художників в стилі дзенга були Екаку Хакуїн [1] і Сенгай. В період Мейдзі дзенга, так само як і живопис літераторів нанга , не зазнала серйозних змін. Їх вища мета, яка полягає в зверненні уваги, перш за все, на індивідуальну експресію художника, взаємодіє з впливовими в той час в Японії ідеями західного мистецтва, хоча їх медіум залишився традиційним. Дзенгой продовжували займатися серед ченців і практиків дзен, але воно постійно впливало на сучасне мистецтво. Важливим художником цього періоду був майстер дзен Нантенбо [2].

Ці метафоричні або аллюзійні зображення, як правило, виконуються чорнилом, часто супроводжуються каліграфією, формально, досить наївно і абстрактно [3], іноді навіть карикатурно [4]. Їх головною метою було передати найпростішим і прямим способом ідеали дзен — прикладом може бути коло Енсо, мальоване в один рух кисті [4]. Хоча в ідеалі дзенга повинні бути намальовані спонтанно, без будь-яких канонів і конвенцій, як індивідуальне вираження переповнення духом дзен [4], нерідко їх створювали професійні художники на замовлення храмів [5]. Ченці-художники часто створювали їх також в якості подарунка для відвідувачів [1].

Література

[ред. | ред. код]
  • Penelope Mason (2005). History of Japanese art (англ.). Upper Saddle River, N.J: Pearson Prentice Hall. ISBN 0131176013.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Mason, 2005, с. 325.
  2. ↑ Mason, 2005, с. 361.
  3. ↑ а б Tubielewicz (1996). Zenga. Kultura Japonii. Słownik. Warszawa: Wydawnictwa Szkolne i Pedagogiczne. с. 351. ISBN 83-02-06378-9. {{cite book}}: Проігноровано невідомий параметр |author link= (можливо, |author-link=?) (довідка); Проігноровано невідомий параметр |imię= (можливо, |first=?) (довідка)
  4. ↑ а б в г Trzeciak (2002). Idea i tusz. Malarstwo w kręgu buddyzmu chan / zen. Warszawa: Prószyński i S-ka. с. 91. ISBN 83-7255-119-7. {{cite book}}: Проігноровано невідомий параметр |author link= (можливо, |author-link=?) (довідка); Проігноровано невідомий параметр |imię= (можливо, |first=?) (довідка)
  5. ↑ а б William E. Deal (2006). Handbook to Life in Medieval and Early Modern Japan. Oxford: Oxford University Press. с. 294. ISBN 978-0-19-533126-4.